Справочник Болезней - Piluli.info

Аденоїди (гіпертрофія глоткової мигдалини)

Гіпертрофія глоткової мигдалини (аденоїди) – патологічне розростання, збільшення носоглоткового мигдалика, яка складається з лімфоїдної тканини і розташовується глибоко в носоглотці. У дитячому віці ця мигдалина добре...

Аденовірус

Аденовірус – це гостре інфекційне захворювання, що відноситься до групи респіраторних вірусних інфекцій, яке вражає слизові оболонки лімфоїдної тканини, кишечника, органів зору і дихальних шляхів. Як...

Авітаміноз

Авітаміноз – це повна відсутність необхідних організму вітамінів, які необхідні для повноцінного функціонування всіх систем. Цей стан досить часто плутають з гіповітамінозом, який відноситься до легкій...

Абсцес околочелюстной

Абсцес легені хронічний

Абсцес легені – це скупчення гною в органах дихання – легких – в обмеженою порожнини. Найбільш частою причиною утворення абсцесів в легенях є недолікована пневмонія, туберкульоз, опіки...

Абсцес головного мозку

Абсцес мозку – відноситься до вогнищевих гнійним інфекцій і являє собою обмежене скупчення гною в речовині мозку. Найбільш часто абсцес головного мозку виявляється у іммунокомпрометірованних пацієнтів з бронхоектазами,...

Ветреница дубравная для лечения легких.Травы для лечения легких

Anémone nemorósa Ветреница дубравная — многолетнее растение с хорошо развитым корневищем. Растет в лесу, а так же среди кустарников. В лечебных целях растение используется в народной медицине с осторожностью, так как в больших количествах оно ядовито. Ветреница...

Медуница Мягчайшая для лечения легких.Травы для лечения легких

Pulmonária Многолетнее травянистое растение семейства Бурачниковых. Народные названия: медунка, легочница Распространена в лесной и лесостепной зоне и горнолесном поясе Западной, Средней и Восточной Сибири. Встречается в лесах по опушкам, на лугах. В растении имеются слизистые и дубильные вещества, полисахариды,...

Гусиный лук (желтый лук) для лечения легких.Травы для лечения легких

Gagea lutea L. Лук гусиный желтый Gagea lutea L. — многолетнее травянистое растение Растет по лесам, кустарникам, склонам, садам, особенно на перегнойной почве, почти повсеместно. Встречается около 100 видов в умеренной зоне...

Анабазис безлистный для лечения легких.Травы для лечения легких

Anabasis aphylla Описание Анабазис безлистный — растение рода Анабазис, семейства Маревые. Небольшой суккулентный полукустарник высотой 20-70 см. Побеги его голые и ломкие. Цветки мелкие, собранные в соцветия, двуполые. Плод сочный, округлый,...

Глоточная мигдалина входить в кільце Пирогова – Вальдеєра, в яке входять також дві трубні, і дві піднебінні, непарні мигдалини – три мовні, і глоткова мигдалина. Це кільце бере участь в імунітеті, є певним бар’єром для проникнення патогенних організмів.

ПРИЧИНИ

Дитячі інфекційні захворювання – кір, краснуха, скарлатина
Рецидивуючі захворювання верхніх дихальних шляхів – трахеїт, ларингіт, фарингіт, бронхіт і так далі
імунодефіцитні стани
алергізація
Часті вірусні інфекції (герпес)

СИМПТОМИ

Найчастіше захворювання виникає у дітей молодшого шкільного та дошкільного віку. При спостереженні за дитиною можна виявити такі симптоми:

Дитина не може дихати носом, який начебто чимось закладений, спостерігаються виділення з носа, в той час як інших симптомів захворювання (наприклад, застуди немає)
Дитина хропе, сопе уві сні, іноді чути свист
Зовнішній вигляд дитини – рот відкритий, очі кілька вирячені, погляд трохи розсіяний
Мова дитини гугнявим, іноді складно розібрати те, що він говорить
Дитина швидко втомлюється, часто вередує, байдужий до навколишнього світу, не цікавиться своїми іграшками, однолітками
Слух значно знижується, дитина часто перепитує фрази, іноді по кілька разів
При виявленні хоча б двох перерахованих симптомів необхідно негайно відвести дитину до оториноларингологу для подальшого обстеження.

УСКЛАДНЕННЯ

Деструктивні порушення функціонування середнього вуха внаслідок закриття гирла слухової труби. У важких випадках розвивається приглухуватість
Запальні процеси в вусі – оскільки евстахиева труба заблокована гіпертрофованої глоточной миндалиной, в ній створюються найсприятливіші умови для розмноження мікроорганізмів
Деформації особи, розвиток неправильного прикусу у дитини – через те, що дихання постійно йде через рот
Порушення вентиляції легенів, гіпоксія, зниження працездатності
Постійні рецидивні запальні захворювання
Шлунково – кишкові розлади і захворювання
Зміни складу крові
Нічне нетримання сечі – енурез
Спазмування гортані і як наслідок напади болісного кашлю

СТУПЕНЯ

Аденоїди займають 1/3 частина всієї носоглотки. Пацієнт може відчувати дискомфорт вночі.
Аденоїди займають 1/2 частина всієї глотки. Дитина починає хропіти вночі, вдень часто дихає, носове дихання утруднене.
Аденоїди займають майже всю носоглотку. Повітря через ніс блокується повністю, дитина дихає тільки ротом.

ДІАГНОСТИКА

Опитування, огляд оториноларингологом
Фарингоскопія
передня риноскопія
задня риноскопія
рентгенологічне дослідження
ендоскопічне дослідження

ЛІКУВАННЯ

Лікування гіпертрофії глоткової мигдалини проводять в двох формах – консервативне і хірургічне лікування.

Консервативне лікування. Призначаються антибіотики, судинозвужувальні краплі, промивання порожнини носа, вітамінотерапія, імуномодулятори. Поряд з медикаментозним лече6ніем призначають апаратну фізіотерапію: УФО, гелій-неоновий лазер, електрофорез, УВЧ.
Хірургічне лікування. Це найбільш ефективний метод лікування, але вимагає особливих показань: неефективність консервативного лікування і фізіопроцедур, неможливість дихати через ніс, хронічні або часті отити, синусити, хропіння і апное уві сні. Також є і протипоказання – все порушення згортання крові, період гострих інфекційних захворювань.

Аденовірус – це гостре інфекційне захворювання, що відноситься до групи респіраторних вірусних інфекцій, яке вражає слизові оболонки лімфоїдної тканини, кишечника, органів зору і дихальних шляхів. Як правило, до цього захворювання схильні діти і молоді люди. Збудник – вірус із сімейства аденовірусів.

Інфекція передається повітряно-крапельним, контактним і аліментарним шляхом. Основні симптоми такі ж, як і при застуді.

причини аденовірусу

Основна причина захворювання – зараження аденовирусом від хворої людини або вірусоносія (в організмі людини міститься вірус, але не викликає симптомів захворювання, хоча при цьому виділяється в зовнішнє середовище).

Інфекція може передаватися повітряно-крапельним або орально-фекальним шляхом.

Аденовірус зустрічається цілий рік, але основний його пік припадає на осінньо-зимовий період, оскільки саме в цей час у людей знижується імунітет, а завдяки підвищеній вологості для розмноження вірусу створюються сприятливі умови.

види аденовірусу

Фарингіт-кон’юктівальний лихоманка. симптоми:

Підвищення температури тіла;
Запалення слизових оболонок очей;
Сухий кашель;
Фарингіт.
Аденовірусна атипова пневмонія викликається безпосередньо вірусом, а не бактеріальною інфекцією. Провокується зниженим імунітетом людини, має важкий перебіг.

симптоми аденовірусу

До загальних симптомів цього захворювання відносяться:

підвищена температура тіла, яка фіксується на протязі декількох днів;
закладеність носових парафій слизовими виділеннями;
загальне нездужання, у вигляді слабкості, ознобу і млявості;
роздратування в області горла, першіння і біль;
кон’юктів, сльозотеча, свербіж очей;
нудота, періодично переходить в блювоту;
збільшені пахвові, підщелепні, шийні лімфовузли і мигдалини.
Як правило, найбільш характерним проявом аденовірусу є поєднання чотирьох симптомів: лихоманка, кон’юнктивіт, фарингіт, риніт.

Інкубаційний період захворювання триває від п’яти до семи днів.

Діагностика аденовірусу

Проводиться фізикальний огляд пацієнта і збір анамнезу. Пацієнти скаржаться на дискомфорт слизових оболонок очей, біль в горлі, нежить і лихоманку.

Як правило, в анамнезі виявляється контакт з хворою людиною, або інфекційний спалах в колективі, особливо це відноситься до класів з великою кількістю хворих дітей.

Щоб виявити збудник і підтвердити остаточний діагноз призначається проведення ПЛР і ІФА.

При необхідності, призначається консультація офтальмолога.

Лікування аденовірусу

Для цього захворювання не існує єдиного затвердженого протоколу. Лікування носить симптоматичний характер.

Як медикаментозної терапії призначаються:

при ураженні очей – очні мазі і краплі;
при рясних слизових виділеннях з носа – судинозвужувальні краплі в ніс;
препарати по зміцненню імунної системи хворого;
рясне тепле питво, з великою кількістю вітаміну С.
При тяжкому перебігу захворювання хворий госпіталізується в стаціонар, де йому призначається:

антибактеріальна терапія, якщо відбулося приєднання бактеріальної інфекції;
інфузійна терапія, для зняття інтоксикації організму.
При відсутності своєчасного лікування, інфекція може викликати серйозні ускладнення у вигляді:

загострення наявних хронічних захворювань;
ураження селезінки, нирок, печінки;
некроз альвеол і стінок бронхів;
гайморит, ангіна, отит;
запалення легенів.

Основна профілактика цього захворювання полягає в зміцненні імунної системи, дотриманні гігієни і запобігання переохолодження.

причини авітамінозу

Причина недостатньої кількості вітамінів може бути пов’язана з декількома факторами, це:

вагітність;
активне зростання дитини;
похилий вік;
шкідливі умови праці;
нервове перенапруження;
куріння;
екстремальні види спорту;
порушення в роботі шлунково-кишкового тракту або захворювання внутрішніх органів;
відсутність правильного харчування, особливо в зимовий період;
дисбактеріоз, в результаті прийому антибіотиків, який перешкоджає всмоктуванню і утворенню вітамінів;
прийом лікарських препаратів, які блокують дію вітамінів в організмі людини;
симптоми авітамінозу

Як правило, перші ознаки наявності авітамінозу проявляються на шкірному покриві людини – це перш за все сухість і вугрові висипання. Людину починає турбувати втома, дратівливість, погіршення зору.

Пігментація і запалення шкірних покривів, коли проблемні ділянки з’являються не тільки на обличчі, але і на спині, може спровокувати недолік вітаміну В2, більш того, тріщини на губах це теж наслідки нестачі цього вітаміну.

При нестачі цинку, вітаміну Е і В6, відбувається різка зміна ваги людини, в результаті чого з’являються розтяжки, в деяких випадках відзначається ураження шкіри, слизових оболонок і анемія.

При нестачі вітаміну D спостерігаються проблеми в м’язах, суглобах і зубах, при повній відсутності цього вітаміну розвивається рахіт.

При нестачі вітаміну В12 відзначається слабкість і прискорене серцебиття. Причиною дефіциту цього вітаміну може бути наявність гельмінтів в кишечнику.

Для нормального функціонування роботи серця і центральної нервової системи необхідна достатня кількість вітаміну В1, без якого настає загальне енергетичне голодування всіх клітин організму.

При наявності будь-яких з перерахованих вище ознак, необхідно звернутися до фахівця, оскільки авітаміноз необхідно терміново лікувати. В іншому випадку це стан згубно позначиться на загальному стані людини і його працездатності.

діагностика

В цілому діагностика даного патологічного стану складається з аналізу анамнезу та скарг пацієнта, оцінки його поточного стану.

лікування

Безумовно, запобігти виникненню цього стан, набагато простіше, ніж лікувати його наслідки. Основна терапія авітамінозу полягає в заповненні відсутніх вітамінів.

Перед тим як фахівець призначить відповідне лікування, потрібно точно встановити причину, яка спровокувала авітаміноз. Перший показник стану організму – це шкірні покриви людини. Для того щоб запобігти негативним наслідкам для цього, найбільшого органу людини, необхідно приймати спеціальні полівітаміни і раціонально харчуватися, вибираючи ті продукти, які містять антиоксиданти.

Якщо авітаміноз знаходиться в запущеній стадії, призначаються внутрішньом’язові або внутрішньовенні ін’єкції тіаміну або нікотинової кислоти.

Оскільки для авітамінозу характерно таке явище, як сухість шкіри і набряк кінцівок, в деяких випадках ці прояви можуть бути помилково прийняті за прояв алергічної реакції і, відповідно, лікування буде призначено в корені невірна. Саме тому діагностувати цей стан може тільки фахівець.

Відсутність шкідливих звичок, ведення здорового способу життя, наявність повноцінного щоденного відпочинку та раціональне харчування є запорукою здоров’я людини.

Околочелюстной абсцес – захворювання порожнини рота, являє собою утворення відокремленого запального ділянки, утворення в ньому порожнини, заповненої гноєм. Розташовується абсцес в області щелепи. При невіруючих до лікаря запалення може перейти на навколишні тканини і органи – кістки, органи порожнини носа і рота – так розвивається флегмона. Усунути вогнище запалення можна тільки хірургічним шляхом.

ПРИЧИНИ

Причиною розвитку запалення є проникнення і розмноження умовно патогенної флори – стафілококів і стрептококів. Найчастіше це відбувається при запущеному перебігу захворювань порожнини рота – карієс, гінгівіт, стоматит інші захворювання. Також стати причиною може хронічний тонзиліт, ангіна, туберкульоз, порушення асептики при лікуванні зубів.

Лімфагенним і гематогенним шляхом збудники можуть проникнути з інших запальних областей при їх наявності. Такі захворювання, як фурункульоз, кандидоз та інші.

Травми з порушенням цілісності шкіри і навколишніх тканин можуть привести до утворення абсцесу щелепно-лицьової зони.

СИМПТОМИ

Околочелюстной абсцес супроводжується болем, яка за характером нагадує зубну. Біль може досягати дуже сильної інтенсивності, особливо, якщо абсцес розвивається в безпосередній близькості від нервових закінчень. Біль може побут ниючого, коле, пульсуючого або роздирає характеру. Пацієнт відмовляється від їжі, апетит знижується. Крім болю пацієнт скаржиться на підвищення температури, візуальний дефект – при неглибоких абсцесах можна побачити неозброєним поглядом інфільтрат, шкіра над ним гіперемована, набрякла, місцеве підвищення температури. У деяких випадках інфільтрат може прориватися назовні або у внутрішні тканини організму з подальшим гноетечением. При розтині абсцесу назовні оголюється порожнину абсцесу, іноді кістка, зуби.

При розташуванні абсцесу на дні або небі ротової порожнини виникають проблеми не тільки з прийняттям їжі, але і з мова, так як рухи язиком приносять людині сильні болі.

ДІАГНОСТИКА

Для постановки діагнозу необхідний огляд стоматологом хірургом або просто хірургом, збір анамнезу і скарг, анамнезу життя. У пацієнта уточнятся хронічні захворювання (цукровий діабет, фурункульоз), інфекційні захворювання.

Лікування залежить від стадії розвитку абсцесу. Обов’язково призначається дієта, їжа подається ледь теплою в протертому вигляді, рідини. При неможливості прийому харч пацієнта переводять на парентеральне харчування.

Ще невскрившіхся абсцес розкривають, порожнину дренують, призначають загальну і місцеву антибактеріальну терапію. Якщо абсцес тільки почав розвиватися, його не ріжуть, лікування грунтується тільки на медикаментозної терапії і дієті.

Крім антибіотиків пацієнту призначається вітамінотерапія, імуностимулятори. Проводять комплексне лікування, діагностику та профілактику основних захворювань, показана повна санація ротової порожнини. Для того, щоб зменшити набряк, рекомендується полоскати рот.

Аналгетичну препарати призначають тільки при сильному больовому синдромі. Як правило, тривалість лікування абсцесу досягає не більше 14 днів.

У складних запущених випадках проводять екстрені хірургічні втручання.

Абсцес легені – це скупчення гною в органах дихання – легких – в обмеженою порожнини.

Найбільш частою причиною утворення абсцесів в легенях є недолікована пневмонія, туберкульоз, опіки легенів (в тому числі хімічні.) Абсцеси утворилися в результаті розвитку ателектазів протекаю найбільш важко.

При розвитку гострого абсцесу навколо запаленого ділянки тканини легені утворюється інфільтрат, наповнений гнійними масами. Навколо вогнища запалення утворюється так звана перифокальная реакція – запалення раніше здорової тканини легенів. При порушенні цілісності абсцесу або при злитті з просвітом з бронхом вміст абсцесу виділяється назовні шляхом відкашлювання, перемішуючись з мокротою і слизом бронхів.

Зазвичай абсцес дозволяється, розкриваючись і згодом зарастая грануляційною тканиною з утворенням рубця. Іноді абсцес з гострого стану переходить в хронічну течію. У важких випадках абсцес не тільки не дозволяється, а й переходить в загрожує життю людини стан – гангрену легені.

Хронічний абсцес легені – це капсула: покрита сполучною тканиною, заповнена гнійним вмістом.

СИМПТОМИ

Симптоми абсцедирования легкого відповідають симптомам розвитку важкої пневмонії. Найчастіше це – висока температура, яка погано піддається зниженню антипіретиками, болісний кашель без мокротиння На початку розвитку гнійного вогнища і з мокротою в середині і наприкінці розвитку абсцесу. При аускультації пульмонологом відзначається притуплення перкуторних звуків легенів, а також ослаблення або відсутність дихання над областю освіти інфільтрату. При утворенні абсцесів больши розмірів з’являються болі при здійсненні вншнего дихання на тій стороні, де розвинувся абсцес. Після дозрівання і розриву гнойнікапоявляется рясна мокрота з гноєм, іноді з домішкою крові, яка можт бути у великій кількості (повним ротом) Характер харкотиння тає може відрізнятися. Так, при розвитку некротичних процесів і гангрени запах мокротиння дуже виражений, смердючий.

ЛІКУВАННЯ

Як тільки діагноз абсцес легені поставлений – пацієнт в терміновому порядку госпіталізується у відділення гнійної хірургії, де в комплексі проходить лікування і хірургів і терапевтів – пульмонологів. Іноді абсцес проривається в плевральну порожнину – так утворюється закритий пневмоторакс, який може ускладнитися розвитком плевриту.

У консервативну частину лікування входить забезпечення найбільш комфортного оточення для пацієнта – строгий постільний режим, високобілкова калорійна їжа для підвищення регенерації тканин, контроль застосування антибіотиків. При розвитку кровотечі в результаті розтину абсцесу показані переливання крові.

Хірургічне лікування показано при розтин гнійника з кровотечею, розтині в плевральну порожнину з утворенням емпієми, при гангрени легені.
Лікування хронічних абсцесів можливо тільки шляхом радикальних хірургічних втручань – в найбільш важких випадках видаляється ціле легке.
При наявності показань, що забороняють будь-яке оперативне втручання проводиться регулярна санація порожнини абсцесу з застосуванням сильних антисептичних засобів і регулярної антибіотикотерапії.

Поряд з санацією пацієнту призначається дихальна гімнастика, постуральний дренаж, фізіотерапія та призначення допоміжних лікарських препаратів – муколитиков і бронхорасширяющих засобів. Таке лікування при хронічному абсцедировании призначається на тривалий час, аж до довічного.

Абсцес мозку – відноситься до вогнищевих гнійним інфекцій і являє собою обмежене скупчення гною в речовині мозку. Найбільш часто абсцес головного мозку виявляється у іммунокомпрометірованних пацієнтів з бронхоектазами, ВІЛ-інфекцією, а також «синіми» пороками серця (скидання крові справа наліво) і спадкової геморагічної телеангіектазії. Абсцеси найчастіше бувають внутрішньомозковими, рідше зустрічаються суб-і епідуральні.

Причини
Абсцес викликають стрептококи, пневмококи, стафілококи, менінгококи. Зрідка висівають кишкову паличку, протей, змішану флору.

Близько половини всіх випадків припадає на контактні абсцеси, пов’язані з близько розташованим гнійним вогнищем, і обумовлені інфекцією навколоносових пазух, соскоподібного відростка, середнього вуха і інших прилеглих відділів голови. Отогенний абсцес мозку зустрічається практично в половині всіх випадків контактних абсцесів. Хронизация запальних процесів у вусі різко збільшує ймовірність ускладнення абсцесом, в порівнянні з гострим запаленням. Отогенний інфекція найчастіше призводить до абсцесу скроневої частки мозку, але може локалізуватися і в мозочку. Для риногенних абсцесів характерне ураження лобових часток мозку. У більш рідкісних випадках абсцеси локалізуються в глибоких відділах мозку, далеко від первинного вогнища, і інфікування головного мозку відбувається гематогенним шляхом через тромбозу вен або артеріїту.

Метастатичні абсцеси виникають внаслідок септичної емболії і найчастіше ускладнюють захворювання легенів (бронхоектази, пневмонії, емпієма), але можуть бути пов’язані і з інфекційний ендокардит, остеомієліт, абсцесами внутрішніх органів. У третині випадків такі абсцеси проявляються множинними вогнищами в глибинних відділах головного мозку.

Травматичні абсцеси припадають на відкриту (набагато рідше закриті) черепно-мозкову травму. Абсцес утворюється або при проникненні стороннього тіла в порожнину черепа по ходу раневого каналу або при пошкодженні твердої мозкової оболонки в мозковій тканині, внаслідок поширення інфекції по периваскулярні просторів і подальшим запаленням оболонок мозку.

симптоми
1.Общеінфекціонние – лихоманка (іноді інтермітуюча, відмічається, як правило, до формування капсули абсцесу), озноб, блідість, зниження апетиту і маси тіла, загальна слабкість.
2. Загальмозкові – найчастіше це головні болі, рідше гикавка, диплопія, ступор (аж до коми), що виникають внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску. Відзначаються також блювота центрального генезу і транзиторна брадикардія до 40 уд / хв, а при огляді очного дна виявляють застійні диски або неврит зорового нерва. Найчастіше можуть спостерігатися судоми у вигляді епілептичного нападу.
3. Осередкові – залежать від локалізації абсцесу в певній галузі мозку.

Діагностика
Діагностика, перш за все, базується на даних анамнезу (інформації про гнійному вогнищі в організмі, травмі) і наявності симптомів захворювання. Необхідні також лабораторна діагностика (лейкоцитоз в ОАК, підвищення рівня С-реактивного білка, посіви крові), оглядова рентгенографія органів грудної порожнини і навколоносових пазух, КТ та МРТ головного мозку з контрастуванням, дослідження очного дна.

лікування

До інкапсулювання абсцесу (що може займати від 4 до 6 тижнів) проводиться виключно консервативне лікування у вигляді в / в введення антибіотиків широкого спектру дії з подальшим переходом на антибіотик, до якого чутлива інфекційна флора. Так як більшість абсцесів викликані змішаною флорою найчастіше використовують комбінацію цефалоспоринів 3 покоління, ванкоміцину і метронідазолу.

Після того, як абсцес инкапсулируется, проводять тотальне видалення абсцесу разом із капсулою. Абсцеси мозочка (при такій локалізації абсцесу рідко утворюється щільна капсула) і множинні абсцеси вимагають спостереження за допомогою МРТ і негайної антибіотикотерапії у великих дозах протягом 6 тижнів.

Anémone nemorósa

Ветреница дубравная

Ветреница дубравная — многолетнее растение с хорошо развитым корневищем. Растет в лесу, а так же среди кустарников.

В лечебных целях растение используется в народной медицине с осторожностью, так как в больших количествах оно ядовито. Ветреница содержите в себе вещества, образующиеся при сушке и обладающие противомикробным, болеутоляющим и спазмолитическим действием.

Экстракт растения помогает при желчнокаменной болезни, воспалении почек, печение, селезенки. Для этого нужно 10 грамм свежих листьев ветреницы залить стаканом воды и настаивать сутки.

При одышке, астме, истерических припадках, чесотке, ветреницу используют в сборах.

При радикулите, ревматизме, золотухе, головных и зубных болях, применяется спиртовая настойка наружно. Также спиртовая настойка помогает при раке, считается, что яд этого растения отрицательно влияет на опухоль и метастазы, тормозит их развитие, а также хорошо снимает боль.

А сок корневищ применяется для удаления бородавок.

Однако данное растение следует применять с осторожностью, так как велика вероятность передозировки, симптомами которой являются припухлость век, почечные боли, слабость в ногах «ватные ноги».

Рецепты приготовления

Настой: 10г (2ч. л.) свежих или сухих листьев залить стаканом холодной воды и настаивать сутки. Затем процедить, и пить по нескольку глотков в несколько приемов. При импотенции принимать по 30 г 3 раза в день. Так же настоем можно смазывать экзему, гнойные раны, которые долго не заживают.

Отвар из корневищ: 1,5-3 г корней на стакан воды, отварить. Помогает при ревматизме и суставных проблемах.

Противопоказания

Так как ветреница — растение ядовитое, использовать его следует с осторожностью. К примеру, она может оказать негативное влияние на сердце, поэтому людям, страдающим сердечнососудистыми заболеваниями лучше не принимать эту траву. Передозировка ее противопоказана всем.

Видео по теме

Pulmonária

Медуница Мягчайшая

Многолетнее травянистое растение семейства Бурачниковых.

Народные названия: медунка, легочница

Распространена в лесной и лесостепной зоне и горнолесном поясе Западной, Средней и Восточной Сибири. Встречается в лесах по опушкам, на лугах.

В растении имеются слизистые и дубильные вещества, полисахариды, сапонины, каротин, аскорбиновая кислота, флавоноиды и много микроэлементов (калий, кальций, марганец, железо, окись кремния).

Медуница оказывает положительное действие на кровь при опухолевых процессах и способствуют усилению эффекта противоопухолевых препаратов. Научно установлена способность медуницы регулировать кислотно-щелочной баланс в организме.

В народной медицине настой этой травы применяется при заболеваниях легких и обладает смягчающим и отхаркивающим действием, а также при нарушении обмена веществ, анемии, цистите, бронхите, пневмонии.

Иногда медуница мягчайшая используется при экземе, как противовоспалительное, кровоостанавливающее, при болезнях печени, почек, женских болезнях. Измельченные листья медуницы прикладывают к гнойным ранам с целью ускорения заживления.

Растение съедобное, и может быть использовано для витаминных салатов и супов.

Настой медуницы готовится следующим образом:

4 ч. л. травы залить двумя стаканами кипятка, и настаивать 2 часа. Принимать по 1/3 стакана за полчаса до еды 3 раза в день.

Видео по теме

Gagea lutea L.

Лук гусиный желтый Gagea lutea L. — многолетнее травянистое растение Растет по лесам, кустарникам, склонам, садам, особенно на перегнойной почве, почти повсеместно.

Встречается около 100 видов в умеренной зоне Евразии, в том числе и в России. В Европейской части России встречаются 4 вида гусиного лука: жёлтый (G. lutea), малый (G. minima), зернистый (G. granulosa) и румяный (G. rubicunda). Внешне все эти виды очень похожи друг на друга и различаются, главным образом, строением луковиц и покровных чешуек на этих луковицах. Гусиный лук жёлтый (Gagea lutea) — самый распространенный в наших местах вид.

Действующие вещества. Луковицы содержат сахар, инулин, каротин, витамины С, В, Е и РР, минеральные соли. В луковицах и листьях содержатся эфирное масло, обусловливающее их специфический запах и острый вкус, а также серосодержащие соединения, йод и органические кислоты.

Видео по теме

Лечебные свойства. Обладает близкими к чесноку лечебными свойствами, поэтому применяется так же. растение содержит чесночные эфирные масла, в состав которых входит сера. Народная медицина почти не применяла гусиный лук.

Применение. Измельченные луковицы гусиного лука применяют наружно как ранозаживляющее средство.

Отвар: 1 ст. л. измельченных свежих луковиц гусиного лука на 300 мл воды варят 5-10 минут, настаивают 2 часа. Принимают по 1 ст. л. 3-4 раза в день при желтухе, астме.

Раньше отвар луковиц принимали внутрь при водянке, отеках, желтухе, бронхиальной астме. Наружно измельченные луковицы прикладывали для улучшения репаративных процессов язв, длительно не заживающих ран, эрозий. Отвар луковиц в молоке дают детям в небольших дозах при эпилепсии. Измельченные луковицы применяют как наружное средство ранозаживляющее.

Гусятник интересен и как съедобное растение. Луковички съедобны, листья со своеобразным чесночным запахом используют для приготовления салатов. Мелкие луковицы сьедобны в вареном и печеном виде. В старые времена, в неурожайные годы крестьяне собирали луковицы этой травы, сушили, размалывали и примешивали к хлебу.

Способ приготовления и применения: 1 столовую ложку свежих луковиц гусиного лука варить 5 минут в 0,5 стакана кипятка, настаивать 1-2 часа, процедить. Принимать по 1 столовой ложке 3-4 раза в день.

Anabasis aphylla

Описание

Анабазис безлистный — растение рода Анабазис, семейства Маревые. Небольшой суккулентный полукустарник высотой 20-70 см. Побеги его голые и ломкие. Цветки мелкие, собранные в соцветия, двуполые. Плод сочный, округлый, похож на ягоду. Цветет растение в июне-июле.

Произрастает Анабазис в средней Азии, Европейской части России и в Закавказье. Культивируется на юге Казахстана.

В качестве сырья использую побеги, которые содержат большое количество алкалоидов, а также анабазин, афилин, лупинин, оксоафилидин и др.

Побеги собирают с июля по сентябрь, затем высушивают и хранят не более двух лет.

Растение очень ядовито, поэтому при его заготовке нужно соблюдать необходимые меры безопасности.

Применение

Алкалоиды анабазиса используются в фармакологии для создания лекарств. Анабазин, содержащийся в этом растении, влияет на организм подобно никотину, это относит его в группу курареподобных ядов. В малых дозах это вещество оказывает возбуждающее действие на центральную нервную систему, а в больших — подавляющее и даже парализующее. Афилин, также присутствующий в анабазисе, имеет анестезирующее свойство.

В народной медицине Казахстана корни анабазиса отваривали и использовали при туберкулезе.

АПТЕКА ОТ А ДО Я

ПРИЧИНИ

СИМПТОМИ

УСКЛАДНЕННЯ

СТУПЕНЯ

ДІАГНОСТИКА

ЛІКУВАННЯ

ПРИЧИНИ

СИМПТОМИ

ДІАГНОСТИКА

СИМПТОМИ

ЛІКУВАННЯ

Видео по теме

Видео по теме

Видео по теме

Описание

Применение