Январь, 2021 - Piluli.info

О препарате:

Ритмокард является антиаритмическим препаратом.

Показания и дозировка:

Лечение и профилактика желудочковых и наджелудочковых тахикардий, экстрасистолии; желудочковой и наджелудочковой тахиаритмии, пароксизмального мерцание предсердий.

Режим дозировки и дозы устанавливают индивидуально. Внутрь взрослым с массой тела более 70 кг назначают в суточной дозе 450–600 мг (по 150 мг 3 раза в сутки или по 300 мг 2 раза в сутки). При необходимости суточную дозу увеличивают до 900 мг (по 300 мг 3 раза в сутки). Таблетки следует принимать после еды, не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости.

Передозировка:

Очень редко возникают судороги. Возможны состояния возбуждения, затуманивание сознания, экстрапирамидные нарушения, снижение потенции.

Лечение – симптоматическое.

Побочные эффекты:

Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, замедление сино-атриальной, атрио-вентрикулярной и внутреннежелудочковой проводимости, ортостатическая гипотензия. Отмечено аритмогенное действие препарата.

Со стороны желудочно-кишечного тракта, печени: потеря аппетита, ощущение тяжести в эпигастрии, тошнота, рвота, горький вкус и онемение во рту, холестаз.

Со стороны центральной нервной системы, органов зрения: нарушение зрения, головокружение, головная боль.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз.

Иногда наблюдаются аллергические реакции на коже.

Противопоказания:

Тяжелые формы острой сердечной недостаточности, кардиогенный шок (за исключением аритмогенного шока), брадикардия, выраженная артериальная гипотензия, синдром слабости синусового узла, тяжелые обструктивные заболевания лёгких, беременность, период лактации, детский возраст, повышенная чувствительность к препарату, нарушение проводимости (в т. ч. атрио-вентрикулярная блокада ІІ–ІІІ ступней), значительные нарушения электролитного состояния, миастения.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

При одновременном применении с бета-адреноблокаторами, трициклическими антидепрессантами и местными анестетиками возможно взаимное усиление эффекта. Препарат может потенцировать действие антикоагулянтов. При одновременном применении Ритмокард может увеличивать в крови концентрации пропранолола, метопронола и дигоксина. При одновременном применении с циметидином отмечается увеличение уровня пропафенона в плазме крови.

Состав и свойства:

1 таблетка Ритмокарда содержит пропафенона гидрохлорида – 150 мг;

другие составляющие: ядро: лактоза, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный безводный, тальк, магния стеарат, крахмал для пасты, натрия крахмалгликолят, вода деминерализованная; покрытие: гидроксипропилметилцеллюлоза, тальк, титана диоксид, воск карнауба, пропиленгликоль.

Форма выпуска:

Таблетки, покрытые плёночной оболочкой.

Фармакологическое действие:

Снижает максимальную скорость деполяризации нулевого фазы потенциалу действия и его амплитуду, замедляет проводимость в предсердьях, атрио-вентрикулярном узле и особенно в системе Гиса – Пуркинье. Высокоэффективный при желудочковых аритмиях, при наджелудочковых аритмиях эффективность несколько нижняя. У пациентов с дополнительными ведущими путями препарат пролонгирует рефрактерный период, полностью блокируя проводимость в любом направлении. Препарат имеет слабовыраженное бета-адреноблокирующее действие.

Условия хранения:

Хранить при температуре не выше 25°С, в сухом, защищенном отсвета месте.

Общая информация

Форма продажи:

по рецепту
Действующее в-о:

Пропафенон
Производитель:

Софарма АО
Фарм. группа:

Антиаритмические средства

Код ATX

C

Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы
C01

Средства для лечения заболеваний сердца
C01B

Антиаритмические средства I и III классов
C01BC

Антиаритмические средства Ic класса
C01BC03

Пропафенон

Описание препарата «Ритмокард» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

Торговое название:

Ритмокор

О препарате:

Ритмокор – комбинированный лекарственный препарат, обладающий мембраностабилизирующим, антиоксидантным и антиаритмическим действием.

Показания и дозировка:

Препарат в форме капсул применяется для терапии пациентов, страдающих нарушениями сердечного ритма, в том числе при: Аритмии, вызванной снижением уровня калия и магния в плазме крови; Экстрасистолической аритмии; Аритмии, вызванной приемом высоких доз сердечных гликозидов. Кроме того, капсулы назначают в качестве профилактического средства у пациентов с повышенным риском развития пароксизмальной формы фибрилляции предсердий. Препарат Ритмокор в форме раствора для инъекций применяют в качестве антиаритмического средства у пациентов, страдающих тахикардией типа ‘пируэт’, аритмией, вызванной приемом высоких доз сердечных гликозидов, предсердной и желудочковой экстрасистолической аритмией, а также у пациентов с острым инфарктом миокарда. Раствор для инъекций Ритмокор также назначают при пароксизмальной форме фибрилляций предсердий и реципрокной узловой тахикардии. Кроме того, препарат Ритмокор применяют в комплексной терапии пациентов, страдающих: Ишемической болезнью сердца и инфарктом миокарда; Нейроциркуляторной дистонией, нарушениями сердечного ритма; Миокардитом и миокардиопатией; Нарушениями водно-электролитного баланса (в качестве препарата, содержащего калий и магний); Заболеваниями печени различного генеза. Ритмокор в комплексе с другими препаратами также рекомендуется пациентам, страдающим синдромом хронической усталости.

Способ применения:

Капсулы Ритмокор: Препарат предназначен для перорального применения. Капсулу не следует разжевывать или измельчать. Для достижения максимального терапевтического эффекта капсулы Ритмокор следует принимать за 10-15 минут до приема пищи. В случае если необходимо быстрое достижение терапевтического эффекта рекомендуется начитать терапию с инъекционной формы препарата Ритмокор. Продолжительность терапии и дозы препарата устанавливает врач.

Взрослым обычно рекомендуется назначение 1-2 капсул препарата Ритмокор 3-4 раза в сутки. При тяжелых состояниях допускается назначение 3 капсул препарата Ритмокор 3 раза в сутки. После улучшения состояния пациента рекомендуется перейти на прием 1 капсулы препарата трижды в сутки.
Взрослым при синдроме хронической усталости рекомендуется назначать препарат Ритмокор по 1 капсуле трижды в сутки. Продолжительность курса приема составляет 3-6 месяцев.
Детям в возрасте от 3 до 6 лет обычно рекомендуется назначение 1 капсулы дважды в сутки. Детям в возрасте от 6 до 12 лет обычно рекомендуется назначение 1 капсулы трижды в сутки.

Раствор для инъекций: Препарат предназначен для парентерального применения. Допускается внутривенное капельное или внутривенное струйное введение препарата Ритмокор. В качестве растворителя допускается использование 0,9% раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы. Раствор для инъекций обязательно разводят совместимым растворителем перед каждой инъекцией. Не следует вводить неразведенный препарат. Внутривенно капельно препарат вводят, предварительно растворив в 50-400мл совместимого растворителя, внутривенно струйно – предварительно растворив в 5-10мл совместимого растворителя.

Взрослым обычно рекомендуется назначение 5-10мл внутривенно струйно или 5-20мл внутривенно капельно 1-2 раза в сутки. Продолжительность терапии обычно составляет 10-14 дней.
Взрослым при тахикардии типа ‘пируэт’ обычно рекомендуется назначение 10-20мл внутривенно струйно, после чего переходят на введение 5-20мл внутривенно капельно.
Детям в возрасте от 1 года до 3 лет обычно рекомендуется назначение препарата в дозе 1-2мл/каждый год жизни внутривенно струйно 1-2 раза в день.
Детям в возрасте от 3 до 6 лет обычно рекомендуется назначение препарата в дозе 5мл внутривенно струйно 1-2 раза в день.
Детям в возрасте от 6 до 12 лет обычно рекомендуется назначение препарата в дозе 5-10мл внутривенно струйно 1-2 раза в день. Рекомендуется тщательно контролировать уровень калия и магния в плазме крови в период терапии препаратом Ритмокор.

Передозировка:

При применении препарата Ритмокор в дозах, значительно превышающих рекомендуемые, у пациентов отмечалось развитие гиперкалиемии, гипермагниемии, а также повышался риск развития реакций гиперчувствительности. При развитии передозировки показана отмена препарата. При появлении симптомов гипермагниемии показано назначение препаратов кальция. В случае необходимости назначают симптоматическую терапию.

Побочные эффекты:

Ритмокор неплохо переносится пациентами, в единичных случаях отмечалось развитие таких нежелательных эффектов при применении препарата: Со стороны центральной и периферической нервной системы: головокружение, нарушение режима сна и бодрствования, ощущение жара. Аллергические реакции: крапивница, кожный зуд. Другие: ложные результаты определения уровня глюкозы в плазме крови.

Противопоказания:

Ритмокор не назначают пациентам с индивидуальной чувствительностью к компонентам препарата. Не следует назначать препарат пациентам, страдающим атриовентрикулярной блокадой II-III степени, выраженным нарушением функции почек, повышением уровня калия или магния в плазме крови, а также декомпенсированным сахарным диабетом. Ритмокор противопоказан пациентам с коматозными состояниями невыясненного генеза, а также кардиогенным шоком и выраженной артериальной гипотензией. Препарат в форме капсул не следует назначать детям в возрасте младше 3 лет. При назначении препарата лицам с сахарным диабетом следует учитывать, что 1 капсула содержит 0,03 хлебные единицы, а 1мл раствора для инъекций – 0,008 хлебных единиц.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Ритмокор при сочетанном применении снижает риск развития токсического действия сердечных гликозидов на миокард. Отмечается взаимное усиление эффектов при применении препарата Ритмокор с противоаритмическими и антигипертензивными лекарственными средствами. Следует тщательно контролировать уровень калия и магния в плазме крови у пациентов, получающих терапию препаратом Ритмокор и препаратами группы ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента, а также калийсберегающими диуретиками.

Состав и свойства:

1 капсула препарата Ритмокор содержит: Магния глюконата – 0,3г; Калия глюконата – 0,06г; Дополнительные вещества. 1мл раствора для инъекций Ритмокор содержит: Магния глюконата – 0,0833г; Калия глюконата – 0,0167г; Дополнительные вещества.

Форма выпуска:

Раствор для инъекций по 5 или 10мл в ампулах, по 10 ампул, помещенных в картонную упаковку. Капсулы по 12 штук в пластинке, по 2, 3 или 4 пластинки, помещенные в картонную упаковку. Капсулы по 50 штук в банках из полимерных материалов, по 1 банке, помещенной в картонную упаковку.

Фармакологическое действие:

Ритмокор – комбинированный лекарственный препарат, обладающий мембраностабилизирующим, антиоксидантным и антиаритмическим действием. Кроме того, Ритмокор обладает выраженной метаболической активностью. При применении препарата у пациентов отмечается нормализация сердечного ритма. Ритмокор приводит к увеличению внутриклеточного уровня аденозинтрифосфорной кислоты и креатинфосфата, нормализует функцию ионных насосов клеток, а также способствует активации ферментов, принимающих участие в ряде окислительно-восстановительных реакций. Активные компоненты препарата снижают интенсивность реакций свободно-радикального окисления белков, а также перекисного окисления липидов. Препарат улучшает состояние клеток и тканей в условиях ишемии и гипоксии. При одновременном применении Ритмокор усиливает терапевтические эффекты антиаритмических средств. При пероральном применении уровень активных компонентов препарата в плазме крови достигает максимума спустя 1-1,5 часа после приема. Около 95% препарата метаболизируется в течение 48 часов. Метаболиты выводятся преимущественно почками.

Условия хранения:

Общая информация

Форма продажи:

безрецептурный
Производитель:

Piluli
Фарм. группа:

Другие минеральные добавки. Препараты магния.

Описание препарата «Ритмокор» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

О препарате:

Антиаритмический препарат.

Показания и дозировка:

Пароксизмальные наджелудочковые тахиаритмии, в т.ч. AV-узловая тахикардия, наджелудочковая тахикардия у пациентов с WPW-синдромом и/или пароксизмальной фибрилляцией предсердий
Тяжелая пароксизмальная желудочковая тахиаритмия, угрожающая жизни

Препарат принимают внутрь. Из-за горького вкуса и местного анестезирующего действия препарат Ритмонорм следует проглатывать целиком, не разжевывая и запивая жидкостью.

Дозу препарата Ритмонорм следует подбирать индивидуально в зависимости от ответной реакции пациента и полученного эффекта.

Рекомендуется начинать терапию в стационаре, предварительно отменив все антиаритмические средства (под контролем АД, ЭКГ, определение ширины комплекса QRS).

У пациентов со значительно расширенными комплексами QRS и AV-блокадой рекомендуется снизить дозу.

Взрослым при массе тела пациента 70 кг и более начальная доза – 150 мг 3 раза/сут (в стационаре под контролем ЭКГ и АД). Доза может быть увеличена с интервалами, по крайней мере, 3-4 суток, до 300 мг (2 таб.) 2 раза/сут, а при необходимости – до максимальной дозы 300 мг 3 раза/сут. При массе тела пациента менее 70 кг лечение следует начинать с более низких доз препарата. Не следует начинать увеличение дозы, если длительность применения препарата составляет менее 3-4 дней.

Не было выявлено различий в эффективности и безопасности применения препарата Ритмонорм у пациентов пожилого возраста и пациентов более молодого возраста. Однако нельзя исключать отдельные реакции повышенной чувствительности к пропафенону или любому другому компоненту препарата, поэтому терапия препаратом должна проводиться под тщательным контролем врача. Также поступают и при проведении поддерживающей терапии. Не следует начинать увеличение дозы, если длительность применения препарата составляет менее 5-8 дней.

У пациентов с нарушением функции почек и/или печени из-за возможной кумуляции препарата необходимо титрование дозы под тщательным клиническим контролем и контролем ЭКГ.

Передозировка:

При однократном приеме препарата в дозе 400 мг нежелательные явления были сопоставимы с наблюдавшимися при приеме уденафила в более низких дозах, но встречались чаще.

Лечение: проведение симптоматической терапии. Диализ не ускоряет выведение уденафила.

Побочные эффекты:

Возможно проаритмогенное действие, усиление сердечной недостаточности, ортостатическая гипотония, диспептические расстройства, головная боль, нарушения зрения и вкуса, утомляемость.

Противопоказания:

Синдром Бругада
Инфаркт миокарда, перенесенный в течение последних 3 месяцев
Значительные органические изменения миокарда, такие как рефрактерная хроническая сердечная недостаточность с фракцией выброса левого желудочка менее 35%, кардиогенный шок (за исключением аритмического шока), выраженная брадикардия, синдром слабости синусового узла, нарушения внутрипредсердной проводимости, AV-блокада, блокада ножек пучка Гиса или дистальная блокада (у больных без электрокардиостимулятора), выраженная артериальная гипотензия;
Выраженные нарушения водно-электролитного баланса (например, нарушения метаболизма калия)
Тяжелые формы хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ);
Одновременное применение ритонавира
Миастения гравис
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)
Известная повышенная чувствительность к пропафенону или любому другому компоненту препарата

С осторожностью:нарушение функции печени и/или почек, пароксизмальная мерцательная аритмия, применение у пациентов с электрокардиостимулятором, пожилой возраст, органические изменения миокарда, беременность и период грудного вскармливания, обструктивные заболевания дыхательных путей, в т.ч. бронхиальная астма.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

При совместном применении пропафенона с местными анестетиками (например, при имплантации электрокардиостимулятора, при хирургических вмешательствах, в стоматологии) или другими лекарственными средствами, которые урежают ЧСС и /или снижают сократимость миокарда (например, бета-адреноблокаторами, трициклическими антидепрессантами) возможно усиление побочных эффектов.

Одновременное применение пропафенона с препаратами, метаболизирующимися с помощью изофермента CYP2D6 (например, венлафаксином), может вызывать повышение концентрации этих препаратов в плазме крови. Повышение концентрации пропранолола, метопролола, дезипрамина, циклоспорина, теофиллина и дигоксина в плазме крови также может наблюдаться при одновременном приеме с пропафеноном. При необходимости, в случае выявления симптомов передозировки, дозы этих лекарственных препаратов следует уменьшать.

Препараты, которые ингибируют изоферменты CYP2D6, CYP1A2, CYP3A4, например, кетоконазол, циметидин, хинидин, эритромицин и грейпфрутовый сок, могут вызвать повышение концентрации пропафенона в плазме крови. При одновременном применении пропафенона с ингибиторами этих изоферментов, пациенты должны находиться под тщательным наблюдением, в случае необходимости дозу лекарственного препарата следует корректировать.

Сочетанная терапия амиодароном и пропафеноном может вызвать нарушение проводимости и реполяризации, а также сопровождаться проаритмогенным эффектом. В этом случае может потребоваться коррекция дозы обоих препаратов.

Хотя изменений фармакокинетики пропафенона и лидокаина не отмечалось при их совместном применении, сообщалось о повышенном риске развития побочных эффектов лидокаина со стороны ЦНС.

Т.к. фенобарбитал является индуктором изофермента CYP3A4, следует контролировать ответ на терапию в случае присоединения пропафенона к длительной терапии фенобарбиталом.

Одновременное применение пропафенона и рифампицина может снизить концентрацию пропафенона в плазме крови и, как следствие, снизить его антиаритмическую активность.

Необходимо контролировать состояние свертывающей системы крови у пациентов, одновременно получающих непрямые антикоагулянты (фенпрокумон, варфарин), поскольку пропафенон может усилить фармакологическое действие этих препаратов и вызвать удлинение протромбинового времени. При необходимости, в случае выявления симптомов передозировки, дозы этих лекарственных препаратов следует уменьшать.

При совместном применении пропафенона и селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (таких как флуоксетин или пароксетин) может происходить повышение концентрации пропафенона в плазме крови. Совместное применение пропафенона и флуоксетина у “быстрых метаболизаторов” повышает Cmax и AUC пропафенона S на 39% и 50%, а пропафенона R – на 71% и 50% соответственно. Таким образом, желаемый терапевтический эффект может быть достигнут при применении пропафенона в меньших дозах.

Состав и свойства:

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит пропафенона гидрохлорида 150 или 300 мг.

1 ампула с 20 мл раствора для инъекций.

Форма выпуска:

Таблетки, в блистере 10 шт., в коробке 5 блистеров.

Ампулы, — 70 мг; в коробке 5 шт.

Условия хранения:

Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре от 15° до 25°С. Срок годности – 5 лет.

Общая информация

Форма продажи:

по рецепту
Действующее в-о:

Пропафенон
Производитель:

Лаборатория Эбботт
Фарм. группа:

Антиаритмические средства

Код ATX

C

Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы
C01

Средства для лечения заболеваний сердца
C01B

Антиаритмические средства I и III классов
C01BC

Антиаритмические средства Ic класса
C01BC03

Пропафенон

Описание препарата «Ритмонорм» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

О препарате

Ритовір – противірусний засіб.

Показания и дозировка

Ритовір призначають ВІЛ-1 інфікованим дорослим і дітям старше 2 років у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Ритовір застосовують перорально, бажано під час вживання їжі.

Дорослі. Рекомендована доза становить 600 мг (6 капсул) двічі на день.

Застосування режиму титрування дози може сприяти зниженню негативних ефектів з одночасним підтриманням належної дози ритонавіру в плазмі. Початкова доза ритонавіру має становити не менше 300 мг двічі на день і збільшуватись по 100 мг двічі на день до 600 мг двічі на день протягом періоду не довше 14 днів. Пацієнти мають знати, що негативні ефекти, які часто спостерігаються, а саме: легкі шлунково-кишкові розлади та парестезії, можуть зменшитися при продовженні терапії. Не слід продовжувати лікування у дозі 300 мг ритонавіру 2 рази на добу понад 3 дні.

Комбіновані схеми лікування з двома інгібіторами протеази. Клінічний досвід подвійної терапії, яка передбачає застосування терапевтичних доз ритонавіру у поєднанні з іншими інгібіторами протеази, обмежений. Отже, при плануванні подвійної терапії із застосуванням ритонавіру слід брати до уваги фармакокінетичну взаємодію і дані про небезпечність лікарських засобів, які застосовуються. Цей клас лікарських засобів характеризується високою перехресною резистентністю.

При застосуванні ритонавіру у поєднанні з саквінавіром проводять ретельний підбір дози, починаючи лікування дозою ритонавіру 300 мг 2 рази на добу.

При застосуванні ритонавіру у поєднанні з індинавіром проводять ретельний підбір дози, починаючи лікування дозою ритонавіру 200 мг 2 рази на добу та збільшуючи дворазовий добовий прийом на 100 мг до дози 400 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів.

Діти. Ритонавір слід застосовувати разом з іншими антивірусними препаратами. Рекомендована доза ритонавіру становить 400 мг/м² поверхні тіла двічі на день перорально і не має перевищувати 600 мг двічі на день. Початкова доза має становити не менше 250 мг/м² і підвищуватися з інтервалами у 2 – 3 дні на 50 мг/м² двічі на день. Якщо пацієнти не переносять максимальну щоденну дозу через негативні ефекти, необхідно застосовувати для терапії максимальну дозу, що переноситься, у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Вказівки для дитячих доз
Площа поверхні тіла, м²	Доза двічі на день 250 мг/м²	Доза двічі на день 300 мг/м²	Доза двічі на день 350 мг/м²	Доза двічі на день 400 мг/м²
0,25	62,5 мг	75 мг	87,5 мг	*100 мг, 1 м’яка желатинова капсула*
0,50	125 мг	150 мг	175 мг	*200 мг, 2 м’які желатинові капсули*
1,00	250 мг	300 мг	350 мг	*400 мг, 4 м’які желатинові капсули*
1,25	312,5 мг	375 мг	437,5 мг	*500 мг, 5 м’яких желатинових капсул*
1,50	375 мг	450 мг	525 мг	*600 мг, 6 м’яких желатинових капсул*

Капсули слід призначати дітям віком старше 2 років, які можуть їх проковтнути.

Передозировка

Досвід гострого передозування ритонавіру в людини обмежений. Є повідомлення про парестезії, ниркову недостатність з еозинофілією.

Лікування. Специфічного антидоту для ритонавіру немає. Лікування при передозуванні ритонавіру має складатися із заходів загальної підтримки включно з моніторингом суттєвих функцій та спостереженням за клінічним станом пацієнта. Пропонується, щоб при лікуванні передозування проводили також промивання шлунка та вводили активоване вугілля. Оскільки ритонавір активно метаболізується печінкою та інтенсивно зв’язується з білками, діаліз навряд чи буде корисним для суттєвого виведення препарату Ритовір.

Побочные эффекты

Побічні реакції препарату Ритовір представлені за органами та системами органів та за частотою виникнення: дуже часто – більше 10 %, часто – 1 – 10 %, нечасто – 0,1 – 1 %, поодинокі – 0,01 – 0,1 %, рідкісні – менше 0,01 %.

Побічні реакції, про які повідомлялося при клінічних дослідженнях:

Інфекції та інвазії: часто – фарингіт.

Обмін речовин, метаболізм: часто – анорексія, гіперліпідемія, втрата маси тіла; нечасто – авітаміноз, кахексія, дегідратація, набряки, глюкозурія, подагра, гіпохолестеринемія, перерозподіл/накопичення жирових відкладень.

З боку ендокринної системи: нечасто – цукровий діабет.

З боку системи крові і лімфатичної системи: нечасто – анемія, екхімози, лейкопенія, лімфаденопатія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції.

Психічні розлади: часто – занепокоєння, безсоння; нечасто – збудження, сплутаність свідомості, депресія, емоційна лабільність, ейфорія, галюцинації, знижене лібідо, нервозність, розлади особистості, порушення процесів мислення.

З боку нервової системи: часто – навколоротова парестезія, запаморочення, головний біль, парестезії, сонливість, спотворення смаку; нечасто – незвичайні сновидіння, амнезія, афазія, атаксія, судоми, епілептичні напади, дискоординація, невралгія, невропатія, параліч, паросмія, периферична нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, втрата смаку, тремор, звуження полів зору.

З боку органа зору: нечасто – порушення зору, амбліопія/затуманений зір, блефарити, диплопія, біль в очах, ірит, фотофобія, увеїт.

З боку органу слуха та вестибулярного апарату: нечасто – біль у вухах, недочування, підвищення продукції вушної сірки, дзвін у вухах, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація; нечасто – відчуття серцебиття, синкопе, крововиливи, артеріальна гіпотензія, мігрень, розлади периферичних судин, постуральна гіпотензія, тахікардія.

З боку дихальної системи: часто – кашель; нечасто – астма, диспное, носова кровотеча, гикавка, гіповентиляція, інтерстиціальна пневмонія, порушення з боку легенів, риніт.

З боку травного тракту: часто – біль у животі, діарея, сухість у роті, диспепсія, відрижка, метеоризм, катаральні явищі у глотці, виразка порожнини рота, нудота, блювання; нечасто – здуття живота, порушення випорожнення, кривава діарея, хейліт, коліт, запор, дисфагія, езофагіт, гастрит, гастроентерит, гастроінтерстиціальні розлади, гастроінтерстиціальна кровотеча, гінгівіт, ілеїт, кандидоз порожнини рота, панкреатит, періодонтальний абсцес, порушення у прямій кишці, тенезми, спрага.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – холагіт, гепатит, гепатомегалія, ураження печінки.

З боку шкіри: часто – макулопапульозний висип, свербіж, висипи на шкірі, підвищена пітливість; нечасто – акне, контактний дерматит, сухість шкіри, екзема, набряк обличчя, фолікуліт, контагіозний молюск, реакції фоточутливості, псоріаз, себорея, кропив’янка, везикуло-бульозний висип.

З боку опорно-рухового апарату: часто – міалгія, нечасто – артралгія, артроз, біль у спині, біль у ділянці обличчя, порушення функції суглобів, спазми у м’язах, слабкість м’язів, міозит, біль у шиї, ригідність шиї, посмикування.

З боку сечовидільної системи: нечасто – дизурія, гематурія, конкременти в нирках, ниркова недостатність, нирковий біль, ніктурія, політурія, пієлонефрит, уретрит, збільшення частоти сечовипускання, затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – імпотенція, порушення функції пеніса.

Загальні розлади: часто – астенія, гарячка, біль; нечасто – незвичайна хода, біль у грудях, грипоподібний синдром, нездужання, загруднинний біль.

Лабораторні дослідження: часто – зміни рівнів печінкових ферментів; нечасто – зміни електрокоагулограми, зміни електроретинограми, зміни рівня гормонів.

Пошкодження (травми, рани), отруєння: випадкове пошкодження, гіпотермія.

Постмаркетинговий досвід.

Неврологічні розлади: були повідомлення про судоми. Причина та зв’язок встановлені не були.

Порушення обміну речовин, метаболізму: дегідратація, зазвичай пов’язана з гастро- інтестинальними розладами та інколи призводить до артеріальної гіпотензії, синкопе або ниркової недостатності. Артеріальна гіпотензія, синкопе або ниркова недостатність можуть бути й без відомої дегідратації.

Серцево-судинні порушення: були повідомлення про інфаркт міокарда.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: були повідомлення про менорагію.

Порушення клінічних і біохімічних показників крові: підвищення рівня сечової кислоти, АСТ, АЛТ, ГТТ, тригліцеридів, амілази, КФК, зниження рівня калію, гемоглобіну, зниження показника гематокриту, зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, нейтрофілів, еозинофілів у плазмі крові.

Зареєстровані побічні реакції у 1 % і менше пацієнтів: підвищення/зниження вмісту глюкози, натрію, хлору, загального кальцію, магнію; підвищення вмісту калію, неорганічного фосфору, загального білірубіну, лужної фосфатази, ЛДГ, холестерину, кількості лейкоцитів, нейтрофілів, збільшення протромбінового і активного часткового тромбопластинового часу; зниження рівня альбуміну, зниження кількості тромбоцитів.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей, відповідають таким у дорослих.

Противопоказания

Протипоказання препарату Ритовір:

Підвищена чутливість до ритонавіру або до інших компонентів лікарського засобу.
Одночасний прийом седативних та снодійних засобів. (Ритонавір здатний значно підвищити рівні мідозаламу та тріазоламу. Оскільки ці засоби мають потенціал вираженої седації та пригнічення дихання, їх не слід застосовувати разом з ритонавіром).
Одночасне застосування вориконазолу та ритонавіру. (Через значне зниження плазмових концентрацій вориконазолу та втрату протигрибкової активності).
Препарат не призначають дітям віком до 2 років.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Взаємодія Ритовіру з іншими лікарськими засобами:

Вплив на ритонавір. Можна очікувати, що препарати, які підвищують активність CYP3A (наприклад, фенобарбітал, карбамазепін, дексаметазон, фенітоїн, рифампін та рифабутин), підвищуватимуть кліренс ритонавіру, що призведе до зниження його концентрації в плазмі крові.

Вживання тютюну пов’язане з 18 % зниженням AUC ритонавіру.

Вплив на спільно застосовувані препарати. Ритонавір має високу спорідненість з рядом ізоформ цитохрому Р450 (CYP) в наступному порядку: CYP3A4 > CYP2D6 > CYP2C9 > CYP2C19 >> CYP2A6, CYP1A2, CYP2E1. Існують свідчення, що ритонавір може підвищувати активність глюкуронозилтрансферази; таким чином, втрата терапевтичного ефекту від безпосередньо глюкуронованих засобів під час терапії ритонавіром може означати потребу в зміні доз цих засобів.

Можна очікувати, що ритонавір призведе до значного підвищення концентрації в плазмі крові наступних препаратів: аміодарон, астемізол, бепридил, цизаприд, дигідроерготамін, енкаїнід, ерготамін, флекаїнід, пімозид, пропафенон, хінідин та терфенадин. Цим препаратам, як відомо, властивий ризик аритмій, гематологічних відхилень, судомних нападів та інших потенційно серйозних негативних ефектів. Крім того, є повідомлення про гостру токсичність типу групи ергот, яка характеризується спазмом периферичних судин та ішемією кінцівок при спільному застосуванні ритонавіру та ерготаміну або дигідроерготаміну. Ці препарати не застосовують спільно з ритонавіром. Крім того, ритонавір здатний зумовити значне підвищення високометаболізованих седативних та снодійних засобів: мідозаламу та тріазоламу. Оскільки ці засоби мають потенціал вираженої седації та пригнічення дихання, їх не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Крім вказаних препаратів, деякі препарати, що призначаються у звичайній практиці при спільному застосуванні разом із ритонавіром, можуть вступати у взаємодії. При спільному застосуванні цих препаратів разом із ритонавіром рекомендується здійснювати ретельне спостереження за терапевтичними та негативними ефектами. Може виникнути потреба у зменшенні дози тих препаратів, які інтенсивно метаболізуються CYP3A.

Альпразолам. Спільне застосування альпразоламу разом із ритонавіром призводить до статистично суттєвого зменшення середніх значень максимальної концентрації (С_max) (16 %), але не середніх значень AUC (12 %).

Кларитроміцин. Спільне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводить до вираженого гальмування метаболізму кларитроміцину. С_max кларитроміцину підвищується на 31 %, мінімальної концентрації (С_min) – на 182 % і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 77 % при спільному застосуванні разом із ритонавіром. Для пацієнтів із нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Однак при наявності ураження нирок слід провести такі зміни дози: для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу кларитроміцину треба знизити на 50 %. При кліренсі креатиніну < 30 мл/хв дозу слід знизити на 75 %. При спільному застосуванні разом із ритонавіром доза кларитроміцину не має перевищувати 1 г/день.

Дезипрамін. Спільне застосування ритонавіру 500 мг кожні 12 годин та однієї дози дезипраміну 100 мг призводить до підвищення AUC дезипраміну в середньому на 145 %. При такій комбінації слід подумати про зниження дози дезипраміну.

Диданозин. Спільне застосування ритонавіру 600 мг кожні 12 годин та диданозину (ddl ) 200 мг кожні 12 годин призводить до зменшення ddl С_max при стаціонарному стані та AUC відповідно на 16 та 13 %. Зміна дози ddl під час супутньої терапії ритонавіром не є необхідною, однак дози цих препаратів треба вводити з інтервалом не менше 2,5 години, щоб запобігти несумісності препаратів.

Дисульфурам/метронідазол. Ритовір містить етанол, тому спільне застосування ритонавіру та дисульфураму або препаратів із реакціями, подібними до реакції дисульфураму (наприклад, метронідазолу), слід уникати.

Фузидинова кислота. При спільному застосуванні інгібіторів протеаз, у тому числі ритонавіру із фузидиновою кислотою, можна очікувати підвищення концентрації в плазмі фузидинової кислоти, а також інгібітору протеази.

Звіробій (Hypericum perforatum). Пацієнтам, які отримують ритонавір, не можна вживати одночасно продукти, які містять звіробій, оскільки при цьому можна очікувати зниження концентрації ритонавіру у плазмі крові. Цей ефект може бути зумовлений індукцією CYP3A4 і може призвести до втрати терапевтичної дії та розвитку резистентності.

Індинавір. Ритонавір гальмує метаболізм індинавіру, опосередкований CYP3A.

Кетоконазол. При спільному застосуванні ритонавіру (500 мг кожні 12 годин) та кетоконазолу (200 мг щодня) спостерігається підвищення середньої AUC24 кетоконазолу та максимальна концентрація (С_max₎на 244 та 55 % відповідно. Середнє зменшення наполовину концентрації кетоконазолу зростає з 2,7 до 13,2 г. Середні AUC24 та С_max ритонавіру – на 18 та 10 % відповідно. Зміна дози ритонавіру не є необхідною; однак дозами кетоконазолу 200 мг/день і вище слід користуватися при комбінації з ритонавіром з обережністю; можна розглянути питання про зниження дози кетоконазолу.

Метадон. Можна очікувати, що спільне застосування ритонавіру та метадону знизить концентрації метадону. Можна розглянути питання про збільшення дози метадону.

Пероральні контрацептиви. Спільне застосування ритонавіру 500 мг кожні 12 годин та певної комбінації пероральних контрацептивів призводить до зниження середніх С_max та AUC етинілестрадіолу на 32 та 40 % відповідно. Можна розглянути питання про підвищення доз пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол, або про інші засоби контрацепції.

Рифабутин. Спільне застосування ритонавіру 500 мг кожні 12 годин та рифабутину призводить до підвищення AUC рифабутину та його активного метаболіту 25-О-деацетилрифабутину приблизно у 4 та 35 разів відповідно. Рекомендується зниження дози рифабутину як мінімум на три чверті звичайної дози 300 мг/день (наприклад, до 150 мг через день або тричі на тиждень). Можливо, у подальшому виникне необхідність у зменшенні дози.

Саквінавір. Ритонавір значно гальмує метаболізм саквінавіру, що призводить до значного підвищення концентрації саквінавіру в плазмі крові. Застосування для спільної терапії до 24 тижнів дози понад 400 мг двічі на день ритонавіру або саквінавіру супроводжується зростанням негативних ефектів.

Силденафіл. З особливою обережністю слід призначати силденафіл пацієнтам, які отримують ритонавір. Можна очікувати, що спільне застосування ритонавіру із силденафілом суттєво збільшить концентрації силденафілу (збільшення AUC в 11 разів) і може призвести до збільшення пов’язаних із силденафілом негативних ефектів, у тому числі артеріальної гіпотензії, синкопе, змін зору та тривалої ерекції. Одночасне застосування ритонавіру та силденафілу, якщо він застосовується для лікування легеневої артеріальної гіпертензії, протипоказане.

Сульфаметазол/триметоприм. Спільне застосування ритонавіру 500 мг кожні 12 годин та сульфаметазолу/триметоприму призводить до 20 % зниження AUC сульфаметоксазолу та 20 % підвищення AUC триметоприму. Зміна дози сульфаметазолу/триметоприму при спільній терапії з ритонавіром не є необхідною.

Теофілін. Спільне застосування ритонавіру 500 мг кожні 12 годин та теофіліну призводить до 43 % зниження AUC теофіліну. Можливо збільшення дози теофіліну.

Тразодон. Одночасне призначення з ритонавіром призводить до збільшення концентрації тразодону. Мали місце побічні реакції – нудота, блювання, артеріальна гіпотензія та синкопе. Може бути необхідним зниження дози тризодону. Комбінацію застосовувати з обережністю.

Протипухлинні препарати (вінбластин, вінкристин). При одночасному призначенні підвищуються їх сироваткові концентрації, що потенціює збільшення асоційованих з ними побічних реакцій.

Варфарин. Може прискоритися метаболізм антикоагулянтів, наслідком чого стане зменшення концентрацій варфарину.

Зидовудин. Спільне застосування ритонавіру 300 мг кожні 6 годин та зидовудину (АЗТ) 200 мг кожні 8 годин призводить до зниження С_max і AUC зидовудину відповідно на 27 та 25 %. У той же час вплив на фармакокінетику ритонавіру був незначний або відсутній. Зміна дози АЗТ під час спільної терапії з ритонавіром не є потрібною.

Інформація для пацієнтів

Ритонавір не лікує ВІЛ-інфекцію, і пацієнти можуть, як і раніше, хворіти на захворювання, пов’язані з ВІЛ-інфекцією, в тому числі резистентні. Тому пацієнтам слід рекомендувати звертатися по медичну допомогу при появі будь-яких суттєвих змін у стані здоров’я. Пацієнтам слід повідомити, що терапія ритонавіром не знижує ризику передачі ВІЛ-інфекції іншим при сексуальному контакті або при забрудненні крові.

Пацієнтів слід поінформувати, що вони мають приймати ритонавір кожного дня відповідно до призначення; не потрібно змінювати дозу або переривати прийом ритонавіру, не порадившись із лікарем. Якщо доза пропущена, пацієнти мають прийняти наступну дозу якнайскоріше. Однак при пропущенні дози пацієнту не потрібно подвоювати наступну дозу.

Оскільки ритонавір взаємодіє з деякими препаратами при спільному застосуванні, пацієнтам слід повідомити, щоб вони доповідали своєму лікарю про застосування будь-яких інших медикаментів, у тому числі призначених та непризначених ліків.

Состав и свойства

діюча речовина: 1 м’яка желатинова капсула містить 100 мг ритонавіру;

допоміжні речовини: етанол 95.5 %, олія рицинова поліетоксильована, бутилгідрокситолуол (Е 321), кислота олеїнова, желатин, гліцерин, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), титану діоксид (Е 171).

Форма выпуска: Капсули м’які.

Фармакологическое действие:

Фармакодинаміка. Ритонавір – це пептидоміметичний інгібітор ВІЛ-1 та ВІЛ-2 аспартилпротеаз для перорального застосування. Гальмування ВІЛ-протеази робить цей фермент нездатним до обробки попередника gag pol поліпротеїну, що призводить до утворення морфологічно незрілих ВІЛ-частинок, нездатних до ініціювання нових циклів інфекції. Ритонавір має селективну спорідненість з ВІЛ-протеазою і низьку інгібіторну активність проти людських аспартилпротеаз.

Фармакокінетика. При фармакокінетичному дослідженні з разовою дозою у ВІЛ-позитивних чоловіків натщесерце були досягнуті високі концентрації препарату, які підтримувались кілька годин після перорального застосування 100 мг, 200 мг, 400 мг, 600 мг, 800 мг або 1000 мг ритонавіру. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) становила від 3,92 до 123 мг/год/мл відповідно, а С_max – від 0,416 до 12,7 мкг/мл. Фармакокінетика ритонавіру була дозозалежною; повідомляють при надпропорційне підвищення AUC та С_max при збільшенні дози. Час до створення максимальної концентрації (Т) залишався постійним при збільшенні дози — приблизно 3 години. Середній нирковий кліренс становив менше 0,1 л/год і був відносно постійним у даному діапазоні доз. Парентеральної форми ритонавіру не існує, тому абсолютна біодоступність не була визначена.

Після разової дози 600 мг без голодування 100 мг (n = 57) у м’якій желатиновій капсулі та перорального розчину (n = 18) мали місце середні значення AUC 121,7 +/- 53,8 мкг/год/мл та 129,0 +/- 39,3 мкг/год/мл відповідно. Порівняно з умовами при голодуванні ступінь всмоктування ритонавіру з м'яких желатинових капсул був на 12 % вищий, ніж при застосуванні з їжею. При застосуванні рідкого препарату в умовах голодування пікові концентрації ритонавіру підвищувались на 28 % порівняно з умовами без голодування.

Фармакокінетика ритонавіру при режимах кількаразових доз була досліджена у ВІЛ‑позитивних дорослих добровольців без голодування. Після кількаразових доз накопичення ритонавіру відбувається дещо менше, ніж прогнозувалося на базі разової дози, завдяки часу та дозозалежному збільшенню уявного кліренсу (Cl/F). Спостерігалось, що сумарні концентрації ритонавіру з часом знижувались, можливо, внаслідок індукції ферментів, однак, певно, стабілізувалися на кінець двох тижнів. При стаціонарному стані і дозі 600 мг/д спостерігалися значення С_max та С_заг 11,2 і 3,7 мкг/мл відповідно. Період напіврозпаду ритонавіру становив приблизно 3 – 5 годин. Уявний кліренс при стаціонарному стані пацієнтів, які одержували 600 мг/д, становив в середньому 8,8 +/-3,2 л/год. Клінічно важливі розходження між AUC та С_max у чоловіків та жінок не спостерігались. Фармакодинамічні параметри ритонавіру не були статистично вірогідно пов’язані з масою тіла або знежиреною масою тіла. Уявний об’єм розподілу (VB/F) ритонавіру становить приблизно 0,41+/-0,25 л/кг після однієї дози 600 мг. Було відзначено, що зв’язування ритонавіру з білками плазми людини становить приблизно 98‑99 %. Ритонавір зв’язується як із людським альфа₁-кислим протеїном (AAG), так і з людським сироватковим альбуміном (HSA) із порівнюваною активністю. Загальне зв’язування з білками плазми є постійним в ділянці концентрацій від 1 до 100 мкг/мл.

Дослідження розподілу в тканинах з 14С-ритонавіром у тварин показали, що печінка, надниркові залози, підшлункова залоза, нирки та щитовидна залоза містять найвищу концентрацію ритонавіру. Співвідношення тканини/плазма, яке становило в лімфатичних вузлах тварин приблизно одиницю, наводить на думку, що ритонавір розподіляється в лімфатичні тканини. Проникнення ритонавіру в головний мозок є мінімальним.

Було відзначено, що ритонавір широко метаболізується системою печінкового цитохрому Р₄₅₀, переважно ізоферментом CYP3A і в меншій мірі — CYP2D6. Досліди на тваринах, а також in vitro з мікросомами печінки людини показали, що метаболізм ритонавіру є переважно оксидативний. В людини були ідентифіковані 5 метаболітів ритонавіру. Головним метаболітом є оксидативний метаболіт ізопропілтіазол (М-2), антивірусна активність якого подібна до активності вихідної лікарської речовини. Однак AUC метаболіту М-2 становила приблизно 3 % від AUC вихідної лікарської речовини.

Дослідження в людини з радіоактивно позначеним ритонавіром показали, що елімінація ритонавіру відбувається переважно через гепатобіліарну систему; приблизно 86 % радіаційної мітки були знайдені в калі. У цих дослідженнях було встановлено, що елімінація нирками не є основним шляхом виведення ритонавіру.

Фармакокінетичного профілю ритонавіру у дітей віком до 2 років не було встановлено. Оцінка фармакокінетики при стаціонарному стані проводилась у 37 ВІЛ-інфікованих пацієнтів віком від 2 до 14 років, які отримували дози від 250 мг/м² двічі на день до 400 мг/м² двічі на день. Незалежно від дози уявний пероральний кліренс ритонавіру при стаціонарному стані відбувався у дітей приблизно в 1,5 разу швидше, ніж у дорослих. Концентрації ритонавіру, отримані у дітей при дозах від 350 до 400 мг/м² двічі на день, були подібними до концентрацій, які утворювались у дорослих при дозі 600 мг (приблизно 330 мг/м²) двічі на день.

Ефекти на електрокардіограмі. Інтервал QTcF був оцінений на рандомізованому, плацебоконтрольованому дослідженні і в дослідженні з порівнянням (моксифлоксацин 400 мг один раз на добу) на 45 здорових добровольцях, по 10 параметрам з інтервалом 12 годин на третій день. Максимальні середні (95 % верхньої довірчої межі) відмінності QTcF для плацебо та для дози ритонавіру 400 мг два рази на добу становили 5,5 (7,6) мсек. При цьому не спостерігалося збільшення QTcF > 60 мсек відносно базового рівня або інтервалу QTcF, який перевищував клінічно потенційно значущий поріг 500 мсек.

Помірне подовження інтервалу PR також було відмічене у пацієнтів, які отримували лопінавір/ритонавір у такому ж дослідженні на третій день. Середні відхилення від базового інтервалу PR розташувалися від 11,6 мсек до 24,4 мсек в 12-годинному інтервалі. Максимальний інтервал PR склав 286 мсек.

Ниркова недостатність. На даний час немає достатніх даних щодо цієї категорії пацієнтів. Ритонавір не буде значно виводитися з організму за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Печінкова недостатність. У пацієнтів із середнім ступенем печінкової недостатності немає необхідності у зниженні дози.

Условия хранения: Зберігати Ритовір слід у щільно закритому контейнері при температурі 2 – 8 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Общая информация

Форма продажи:

по рецепту
Действующее в-о:

Ритонавир
Производитель:

Гетеро Драгс Лимитед, Индия
Фарм. группа:

Противовирусные лекарственные средства

Код ATX

J

Противомикробные препараты для системного использования
J05

Противовирусные препараты для системного применения
J05A

Противовирусные средства прямого действия
J05AE

Ингибиторы протеиназы
J05AE03

Ритонавир

Описание препарата «Ритовир» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

По действию близок к фенотеролу, сальбупарту и другим бета2-адреномиметикам.

Показания к применению:

Применяют в качестве токолитического (расслабляющего мускулатуру матки) средства при угрозе преждевременного прерывания беременности.

Способ применения:

Внутрь назначают по 5-10 мг 4-6 раз в сутки. Обычно в этих дозах прекращаются сокращения матки и повышается возможность сохранения беременности. Длительность применения препарата – 1-4 нед. При начавшихся преждевременных родах пероральное (через рот) применение недостаточно эффективно и препарат вводят внутривенно; для этого разводят 50 мг препарата в 500 мл изотонического раствора натрия хлорида и вводят капельно, начиная с 10 капель в минуту, затем постепенно увеличивают скорость введения (15 капель) до полного расслабления матки. Для продолжения эффекта вводят препарат внутримышечно по 10 мг каждые 4-6 ч, после чего назначают внутрь по 10 мг 4-6 раз в день с постепенным уменьшением дозы. Ритодрин, также как и партусистен, применяют в специализированных лечебных учреждениях.

Побочные действия:

Препарат может вызывать тахикардию, тремор (дрожание) рук, мышечную слабость, снижение артериального давления, потливость, тошноту, рвоту. Отмечено, что побочные явления уменьшаются под влиянием верапамила – 30 мг внутривенно.

Противопоказания:

Пороки сердца, нарушения сердечного ритма, тиреотоксикоз (заболевание щитовидной железы), глаукома (повышенное внутриглазное давление).

Форма выпуска:

Таблетки по 5 мг; ампулы по 10 мг.

Условия хранения:

Список Б. В защищенном от света месте.Синонимы:Премпар, Пре-Пар, Ютопар.Внимание!Перед применением препарата Ритодрин вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.

Общая информация

Производитель:

Piluli
Фарм. группа:

Лекарственные средства, расслабляющие мускулатуру матки

Описание препарата «Ритодрин» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

О препарате

Ритоком – противірусний засіб.

Показания и дозировка

Показання препарату Ритоком:

У комбінації з іншими антиретровірусними препаратами для лікування ВІЛ-інфекції.

Спосіб застосування та дози. Дорослі і діти старше 12 років: рекомендованою дозою препарату Ритоком є 400/100 мг 3 капсули двічі на добу під час їжі.

Комбіноване лікування (ефавіренз, невірапін, ампренавір, нелфинавір): доза Ритокому становить 533/133 мг 4 капсули двічі на добу під час їжі.

Термін лікування визначається лікарем індивідуально.

Передозировка

На сьогодні клінічний досвід гострого передозування препарату Ритоком у людей обмежений.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, спостереження за клінічним станом пацієнта. Діаліз малоефективний (високий ступінь зв’язування з білками). Специфічного антидоту немає. Терапія симптоматична.

Побочные эффекты

Побічні дії препарату Ритоком:

З боку травної системи: біль у животі, гастрит, гастроентерит, геморагічний коліт, діарея, дисфагія, диспепсія, жовтуха, запори, метеоризм, нетримання калу, відрижка, нудота, блювання, сіаладеніт, стоматит, сухість у роті, панкреатит, холангіт, холецистит, езофагіт, ентерит, ентероколіт.

З боку центральної і периферичної нервової системи: амнезія, апатія, атаксія, занепокоєння, безсоння, психомоторне збудження, головний біль, запаморочення, депресія, дискінезії, інсульт, мігрень, порушення смаку, порушення орієнтації, порушення процесів мислення, порушення сну, невропатії, неприємні сновидіння, нервозність, парестезії, периферичний неврит, розлади психіки, сонливість, судоми, тремор, емоційна лабільність, енцефалопатія.

З боку органів чуття: зміни зору, середній отит, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: варикозне розширення вен, васкуліти, миготлива аритмія, підвищення артеріального тиску, постуральна гіпотензія, тахікардія, тромбози глибоких вен, тромбофлебіт, збільшення тривалості інтервалу PQ (PR) на ЕКГ.

З боку дихальної системи: бронхоспазм, бронхіт, задишка, набряк легенів, риніт, синусит, фарингіт.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, лімфаденопатія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку ендокринної системи: гінекомастія, гіпотиреоїдизм, чоловічий гіпогонадизм, порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет, синдром Кушинга.

З боку обміну речовин: порушення всмоктування вітамінів, анорексія, ацидоз, дегідратація, ожиріння, зниження маси тіла, зниження апетиту, підвищення апетиту.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, артроз, болі в спині, міалгія, некрози кісток.

З боку сечовивідної системи: порушення сечовипускання, нефроуролітіаз.

З боку статевої системи: порушення еякуляції, зниження лібідо.

Дерматологічні реакції: акне, доброякісні новоутворення шкіри, зміни структури нігтів, зміни кольору шкіри, виразки шкіри, шкірний висип, свербіж шкіри, ліподистрофія, облисіння, пітливість, макуло-папульозний висип, себорея, сухість шкіри, фурункульоз, екзема, ексфоліативний дерматит.

З боку лабораторних показників: підвищення вмісту глюкози, загального холестерину, тригліцеридів, білірубіну, сечової кислоти в плазмі крові, підвищення активності АСТ, АЛТ, ГГТ, амілази, зміни вмісту натрію і фосфору в сироватці крові.

Інші: алергічні реакції, астенія, болі в грудях, грипоподібний синдром, загрудинні болі, гарячка, слабкість, озноб, набряклість обличчя, периферичні набряки.

Противопоказания

Протипоказання препарату Ритоком:

Тяжка печінкова недостатність;

одночасне застосування з астемізолом, терфенадином, мідазоламом, триазоламом, цизапридом, пімозидом, аміодароном, алкалоїдами ріжок, флекаїнідом, пропафеноном, рифампіцином і препаратами, що містять звіробій;
дитячий вік до 12 років;
підвищена чутливість до лопінавіру, ритонавіру та інших компонентів препарату.

Дітям віком до 12 років препарат застосовують в іншій лікарській формі.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Лопінавір і ритонавір in vitro інгібують ізофермент CYP3A4 системи цитохромів Р₄₅₀. Одночасне призначення препарату Ритоком і препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (астемізол, терфенадин, мідазолам, триазолам, цизаприд, пімозид, аміодарон, ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, метилергоновцин), може збільшити або подовжити їх терапевтичну дію і побічні ефекти.

У концентраціях, що застовуються в клінічних умовах, не інгібує CYP2C9, CYP2C19, CYP2E1, CYP2B6 або CYP1A2.

Взаємодія з антиретровірусними препаратами.

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

У клінічних дослідженнях не відмічено змін у фармакокінетиці лопінавіру при призначенні препарату Ритоком у комбінації з ставудином і ламівудином.

Ритоком знижує концентрації зидовудину й абакавіру в плазмі крові. Клінічне значення цієї взаємодії не відоме.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.

При одночасному призначенні з невірапіном концентрація лопінавіру знижується і може знадобитися збільшення дози препарату Ритоком до 533/133 мг (4 капсули) 2 рази/добу.

При застосуванні в комбінації з ефавірен дозу препарату Ритоком слід збільшити до 533/133 мг (4 капсули) 2 рази/добу.

Делавірдин підвищує концентрацію лопінавіру в плазмі крові.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами.

Концентрації антиаритмічних препаратів (бепридилу, лідокаїну і хінідину) можуть підвищуватися при одночасному призначенні з Ритокомом (слід дотримуватися обережності і, при нагоді, контролювати їх концентрацію в плазмі крові).

Препарат Ритоком не слід застосовувати одночасно з флекаїнідом і пропафеноном.

Концентрації варфарину можуть змінюватися при одночасному призначенні з препаратом Ритоком (рекомендується контроль показників системи згортання крові).

Протиепілептичні препарати (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) знижують концентрацію лопінавіру.

Ритоком підвищує концентрації дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів (фелодипін, ніфедипін, нікардипін) у плазмі крові.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин і симвастатин) значною мірою метаболізуються CYP3A4, і при одночасному призначенні з препаратом Ритоком їх концентрація в плазмі може значно підвищитися (ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу). Одночасне призначення цих препаратів не рекомендується.

Аторвастатин і церивастатин меншою мірою метаболізуються CYP3A4. При одночасному призначенні повинні використовуватися найменші ефективні дози аторвастатину і церивастатину.

Дексаметазон знижує концентрацію лопінавіру в крові.

AUC силденафілу після його одноразового прийому в дозі 100 мг на фоні регулярного призначення ритонавіру в дозі 500 мг 2 рази на добу на 1 000% більше, ніж без ритонавіру. При одночасному застосуванні препарату з силденафілом концентрація силденафілу в крові збільшується. Доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг за 48 год.

Одночасне застосування препарату Ритоком може підвищити концентрацію циклоспорину і такролімусу в крові (рекомендується частіше визначення терапевтичної концентрації цих препаратів).

Концентрація в плазмі кетоконазолу й ітраконазолу може підвищитися (дози більше 200 мг/добу не рекомендуються).

Ритоком помірно збільшує AUC кларитроміцину. Хворим із нирковою/печінковою недостатністю необхідне зниження дози кларитроміцину.

Ритоком знижує концентрацію метадону, тому необхідно контролювати концентрацію останнього в плазмі крові.

У зв’язку з тим, що концентрація етинілестрадіолу може знижуватися, слід використовувати альтернативні або додаткові методи контрацепції при одночасному застосуванні контрацептивів, що містять естроген, і препарату Ритоком.

При одночасному прийомі рифабутину і препарату Ритоком протягом 10 днів Cmax і AUC рифабутину збільшувалися у 3,5 і 5,7 рази відповідно (рифабутин і активний 25-О-дезацетил метаболіт), тому рекомендується зниження дози рифабутину на 75% (може знадобитися і подальше зниження дози).

Ріфампіцин знижує концентрацію лопінавіру, що може спричинити значне зниження терапевтичної ефективності останнього.

Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) знижує концентрацію активних речовин препарату Ритоком у плазмі, що може призвести до зниження терапевтичного ефекту і розвитку резистентності.

Можливе збільшення концентрації препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT (хлорфенамін, хінідин, еритроміцин, кларитроміцин), що підвищує ризик розвитку порушень ритму.

Не очікується клінічно значущої лікарської взаємодії між препаратом Ритоком і флувастатином, дапсоном, триметоприм/сульфаметоксазолом, азитроміцином або флуконазолом.

Состав и свойства

діючі речовини: 1 капсула містить 133,3 мг лопінавіру і 33,3 мг ритонавіру;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, поліоксил 35 рицинової олії (кремофор ELP), олеїнова кислота, бутильований гідрокситолуол.

Форма выпуска: Капсули.

Фармакологическое действие:

Фармакодинаміка. Лопінавір – інгібітор протеаз ВІЛ-1 та ВІЛ-2 – запобігає розщепленню gag-pol-поліпротеїну, призводячи до продукції незрілого неінфекційного вірусу.

Ритонавір – це пептидоміметичний інгібітор ВІЛ-1 та ВІЛ-2 аспартилпротеаз. Уповільнення ВІЛ-протеази унеможливлює обробку попередника gag pol полі протеїну цим ферментом, що призводить до утворення морфологічно незрілих ВІЛ-часток, не здатних до ініціювання нових циклів інфекції. Ритонавір має селективну спорідненість до ВІЛ-протеази і низьку інгібіторну активність проти людських аспартилпротеаз.

Фармакокінетика. Лопінавір майже повністю розпадається під дією CYP3A. Ритонавір уповільнює метаболічний розпад лопінавіру, і, таким чином, обумовлює збільшення концентрації лопінавіру в плазмі крові. При порівнянні результатів різних досліджень показано, що при застосуванні препарату в дозі 400 мг/100 мг двічі на добу ВІЛ-інфікованим пацієнтам середня концентрація лопінавіру при урівноваженому стані вище у 15 – 20 разів порівняно з концентрацією ритонавіру. Концентрація ритонавіру в плазмі крові становить менше 7 % від концентрації, яка спостерігається після введення ритонавіру в дозі 600 мг двічі на добу. Антивірусна ефективна концентрація EC₅₀ лопінавіру приблизно в 10 разів нижче, ніж концентрація ритонавіру. Таким чином, антивірусна активність препарату обумовлена наявністю лопінавіру.

Всмоктування.

У ВІЛ-інфікованих осіб, які не були обмежені у їжі, багаторазовий прийом препарату у дозі 400 мг/100 мг двічі на добу протягом 3 – 4 тижнів спричиняв максимальну концентрацію (С_max) лопінавіру в плазмі крові 9,6 ± 4,4 мкг/мл (середнє значення ± стандартне відхилення), яка спостерігається приблизно через 4 год після прийому. Середня мінімальна концентрація при рівноважному стані перед прийомом ранкової дози становила 5,5 ± 4,0 мкг/мл. Величина AUC для лопінавіру через 12 год після застосування становила у середньому 82,8 ± 44,5 мкг.год./мл. Величина абсолютної біологічної доступності лопінавіру при сумісному прийомі з ритонавіром у людей не встановлена.

Застосування препарату по 400 мг/100 мг на фоні помірного споживання їжі (500 – 682 ккал, 23 -25% – з жирів) супроводжувалось збільшенням AUC і С_max для лопінавіру в середньому відповідно на 48% і 23% порівняно із застосуванням цього препарату натщесерце. Прийом препарату разом з жирною їжею (872 ккал, 56% – з жирів) спричиняв збільшення AUC і С_max для лопінавіру на 97% і 43% порівняно із застосуванням натщесерце. Для збільшення біологічної доступності і зведення до мінімуму коливань фармакокінетичних параметрів препарату рекомендується приймати разом з їжею.

Розподіл.

При рівноважному стані приблизно 98 – 99% лопінавіру зв’язується з білками плазми. Лопінавір здатний зв’язуватись як з альфа-1-ацидглікопротеїном, так і з альбуміном, але спорідненість лопінавіру до альфа-1-ацидглікопротеїну більша. При застосуванні капсул у дозі 400 мг/100 мг двічі на добу зв’язування лопінавіру з білками при рівноважному стані залишається постійним при широкому діапазоні концентрацій і не відрізняється у здорових людей та у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Метаболізм.

Лопінавір метаболізується переважно шляхом окиснення. Лопінавір інтенсивно розпадається у печінці під дією системи цитохрому Р₄₅₀, зокрема ізоферменту CYP3A. Ритонавір є потужним інгібітором активності CYP3A, внаслідок чого уповільнює розпад лопінавіру та обумовлює збільшення його концентрації у плазмі крові. Експерименти з міченим ¹⁴С-лопінавіром показали, що після введення людям одноразової дози 400 мг/100 мг, 89% від загальної радіоактивності у плазмі крові було обумовлено незміненою активною речовиною. У людини ідентифіковано принаймні 13 окиснювальних метаболітів лопінавіру. Показано, що ритонавір стимулює активність метаболічних ферментів внаслідок чого прискорює власний метаболічний розпад. При введенні повторних доз концентрація лопінавіру перед наступним дозуванням зменшується, стабілізація концентрації досягається приблизно через 10 – 16 днів.

Виведення.

Після застосування ¹⁴С-лопінавіру/ритонавіру в дозі 400 мг/100 мг через 8 днів разом із сечею і фекальними масами виводилось відповідно 10,4 ± 2,3 % і 82,6 ± 2,5 % ¹⁴С-лопінавіру від прийнятої дози. У незміненому вигляді знаходилось 2,2 % та 19,8 % лопінавіру відповідно у сечі і фекаліях. Після багаторазового застосування препарату з сечею у незміненому вигляді виводилось менше 3% лопінавіру від введеної дози. Період напіввиведення лопінавіру протягом 12-годинної перерви між застосуваннями препарату в середньому становить 5 – 6 год, а кліренс лопінавіру дорівнює 6 – 7 л/год.

Условия хранения: Зберігати Ритоком слід у недоступному для дітей місці при температурі 2 – 8^оС у щільно закритому контейнері.

Общая информация

Форма продажи:

по рецепту
Действующее в-о:

Агомелатин
Производитель:

Гетеро Драгс Лимитед, Индия
Фарм. группа:

Противовирусные лекарственные средства

Код ATX

N

Препараты для лечения заболеваний нервной системы
N06

Психоаналептики
N06A

Антидепрессанты
N06AX

Прочие антидепрессанты
N06AX22

Агомелатин

Описание препарата «Ритоком» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

Рифатироин является одним из основных рилизингфакторов гипоталамуса (/либеринов/ нейрогормонов, стимулирующих выделение специфических гормонов гипофиза). Он способствует высвобождению тиреотропного гормона гипофиза (гормона гипофиза, регулирующего функцию щитовидной железы), т. е. рилизингфактором тиреотропного гормона. Наряду с этим рифатироин оказывает многогранное влияние на организм. Он стимулирует секрецию пролактина (выделение гормона гипофиза, стимулирующего процессы молокоотделения), обладает антидепрессивной активностью (снимает состояние подавленности).

Показания к применению:

Основное применение рифатироин имеет как средство диагностики различных форм гипотиреоза (понижения функции щитовидной железы), а также состояния гипоталамогнпофизарнотиреоидной системы (функционального комплекса организма, представляющего собой систему регуляции функции щитовидной железы гормонами гипоталамуса путем воздействия на гипофиз) при различных эндокринных заболеваниях; его применяют также для определения гипофизарного резерва пролактина (запаса в гипофизе гормона, стимулирующего процессы молокоотделения) у женщин с гипо- и агалактией (понижением или отсутствием выделения молока) и эндокринных нарушений.

Способ применения:

Вводят внутривенно струйно однократно в дозе 500 мкг (0,5 мг). До введения и через 15; 30 и 120 мин после введения определяют содержание тиреотропного гормона и пролактина в крови. Имеются данные о применении рифатироина для диагностики нарушений функции гипотадамогипофизирнотиреоидной системы и для контроля за терапией тиреоидными препаратами путем интраназального введения рифатироина (нанесение в дозе 1000 мкг мелкими каплями на слизистую оболочку полости носа). В связи с психотропной активностью рифатироина изучено с положительными результатами его влияние на алкогольный абстинентный синдром (состояние, возникающее в результате внезапного прекращения приема алкоголя). Вводили внутривенно в дозе 200 мкг кв.

Побочные действия:

После введения рифатироина через 1-2 мин возможны тошнота, ощущение жара, головокружение, проходящие самостоятельно.

Противопоказания:

Применение рифатироина противопоказано при беременности.

Форма выпуска:

В ампулах, содержащих по 500 мкг сухого препарата. Перед употреблением разводят 500 мкг в 2 мл стерильной воды для инъекций или изотонического раствора натрия хлорида.

Условия хранения:

Список Б. В защищенном от света месте при температуре +4 °С.Синонимы:Тиролиберин, Либерол, Протирелин (Protirelin), Гиртонин (Hirtonin), Релефакт TRH (Relefact TRH), Типинон (Thypinone), Тирефакт (Thyrefact), Тиреган (Tiregan)

Состав:

Пироглутамил-гистидил-пролинамид (трипептид). Белый или белый с едва заметным желтоватым оттенком аморфный порошок.Внимание!Перед применением препарата Рифатироин вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.

Общая информация

Производитель:

Piluli
Фарм. группа:

Диагностические лекарственные средства

Описание препарата «Рифатироин» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

Состав и форма выпуска:

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл. 5 мл

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл., с раств. 5 мл, контурн. ячейк. уп.

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл. 10 мл

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл., с раств. 10 мл, контурн. ячейк. уп.

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл. 20 мл

конц. д/п инф. р-ра 30 мг/мл фл. стекл., с раств. 20 мл, контурн. ячейк. уп.

Рифамицина натриевая соль30 мг/мл

Фармакологические свойства:

рифамицин (в виде натриевой соли) — полусинтетический антибиотик широкого спектра действия.Фармакодинамика. Селективно ингибирует ДНК-зависимую РНК-полимеразу чувствительных микроорганизмов.Активен относительно внутри- и внеклеточно расположенных микроорганизмов. Является противотуберкулезным препаратом первого ряда.В низких концентрациях оказывает бактерицидное действие на Mycobacterium tuberculosis, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Rickettsia typhi, Mycobacterium leprae; в высоких концентрациях — на некоторые грамотрицательные микроорганизмы. Высокоактивен относительно Mycobacterium tuberculosis. Активен относительно грамположительных микроорганизмов: Staphilococcus spp., в том числе со множественной устойчивостью; Streptococcus spp., Bacillus anthracis, Clostrиdium spp., а также относительно некоторых грамотрицательных микроорганизмов: Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae, Brucella spp., Legionella pneumophila. Действует на возбудителей Brucella spp., Legionella pneumophila, Salmonella typhi, Mycobacterium leprae, Chlamydia trachomatis, Rickettsia Рrowazekii.Устойчивость к рифамицину развивается быстро. Перекрестной устойчивости к другим противотуберкулезным препаратам (за исключением других рифамицинов) не отмечено.Фармакокинетика. Связывание с белками плазмы высокое — 84–91%. Рифамицин хорошо проникает в ткани и жидкие среды организма и определяется в терапевтических концентрациях в плевральном экссудате, мокроте, содержимом каверн, костной ткани. Проникает через ГЭБ только в случае воспаления мозговых оболочек. Проникает через плаценту, выводится с грудным молоком. Cmax препарата создается в тканях печени и почек. Метаболизируется в печени с образованием фармакологически активного метаболита. После в/в введения терапевтическая концентрация сохраняется на протяжении 8–12 ч. T1/2 составляет 3–5 ч. Является аутоиндуктором — ускоряет свой метаболизм в печени, в результате чего системный клиренс — 6 л/ч после введения первой дозы — возрастает до 9 л/ч после повторного приема. Выводится преимущественно с желчью, 80% — в виде метаболита, и почками — 20%.

Показания:

туберкулез разной локализации (все формы, в том числе туберкулезный менингит) в составе комбинированной терапии.Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами (прежде всего стафилококками со множественной устойчивостью), в том числе:•лепра (в комбинации с дапсоном — мультибациллярные типы заболевания);•остеомиелит;•пневмония, бронхит;•отит;•холецистит;•пиелонефрит;•менингококковый менингит (профилактика у лиц, которые находились в тесном контакте с больными менингококковым менингитом; у бациллоносителей Neisseria meningitidis.

Применение:

в/в капельно, предварительно растворив необходимый объем концентрата в 100 мл растворителя, в полости, местно (в очаг инфекции), ингаляционно.При лечении туберкулеза взрослым больным с массой тела <50 кг Рифонат назначают в/в капельно в дозе 450 мг, больным с массой тела >50 кг назначают 600 мг/сут на 1 введение (при плохой переносимости рифамицина суточная доза может быть распределена на 2 приема); максимальная суточная доза 1,2 г. Продолжительность курса терапии при туберкулезе может составлять 12 мес и больше. Детям в возрасте старше 3 лет назначают Рифонат в дозе 10 мг/кг массы тела в сутки в 1–2 введения; максимальная доза для детей — 450 мг.Для лечения лепры на фоне комбинированной терапии Рифонат применяют по двум схемам:1) суточную дозу (300–450 мг) вводят в 1 прием, а при плохой переносимости — в 2 приема. Продолжительность лечения — 3–6 мес, курсы повторяют с интервалом 1 мес;2) суточную дозу (450 мг) вводят в 2–3 приема на протяжении 2–3 нед с интервалом 2–3 мес на протяжении 1–2 лет (или такую же дозу 2–3 раза в неделю на протяжении 6 мес).Для лечения инфекционных заболеваний, вызванных чувствительными микроорганизмами, назначают в комбинации с другими противомикробными средствами. Суточная доза для взрослых — 450–900 мг/сут; для детей, в том числе грудного возраста, — 8–10 мг/кг. Кратность введения — 2–3 раза в сутки.Для лечения бруцеллеза — 900 мг/сут однократно, в комбинации с доксициклином; средняя продолжительность лечения — 45 дней.Для профилактики менингококкового менингита — 2 раза в сутки каждые 12 ч на протяжении 2 сут. Разовые дозы для взрослых — 600 мг; для детей старше 1 мес — 10 мг/кг; для детей грудного возраста — 5 мг/кг.Местно: промывание свищей, полостей, эмпием. Ингаляции (при туберкулезе легких и бронхов) — 150 мг (5 мл концентрата) 1 раз в 2 дня; язвы, фистулы, патологические изменения кожи — 150 мг (5 мл концентрата); эмпиема — 150–300 мг (5–10 мл концентрата соответственно); внутриполостное введение — 150 мг (5 мл концентрата). Для в/в капельного введения, предварительно растворив в 0,9% р-ре натрия хлорида, 5% р-ре декстрозы, р-ре Рингера или р-ре Рингера лактатном.

Противопоказания:

повышенная чувствительность к рифамицину или к другим компонентам препарата; желтуха; инфекционный гепатит (в том числе недавно перенесенный — сроком до 1 года), период беременности и кормления грудью; ХПН; легочно-сердечная недостаточность II–III степени; детям грудного возраста.

Побочные эффекты:

при ежедневном применении рифамицина его переносимость лучше, чем при интермиттирующем лечении.Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, снижение аппетита, эрозивный гастрит; повышение уровня печеночных трансаминаз, билирубина в плазме крови, псевдомембранозный энтероколит, гепатит.Со стороны системы кроветворения: редко — тромбоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, эозинофилия, лейкопения, гемолитическая анемия.Со стороны ЦНС: головная боль, снижение остроты зрения, атаксия, нарушение координации движений, дезориентация.Со стороны мочевыделительной системы: некроз почечных канальцев, интерстициальный нефрит, ОПН.Со стороны эндокринной системы: дисменорея.Аллергические реакции: крапивница, отек Квинке, бронхоспазм.Гриппоподобный синдром: артралгия, лихорадка, миалгия (при интермиттирующей или нерегулярной терапии или при возобновлении лечения после перерыва).Прочие: красно-коричневая окраска мочи, кала, слюны, мокроты, пота, слез, индукция порфирии, флебит (при в/в введении).

Особые указания:

у новорожденных и недоношенных детей Рифонат применяют только по жизненным показаниям.При продолжительном применении препарата показано проведение регулярного контроля картины периферической крови, функции печени и почек.При лечении нетуберкулезных инфекций возможно быстрое развитие резистентности микроорганизмов.В случае развития гриппоподобного синдрома, неосложненного тромбоцитопенией, гемолитической анемией, бронхоспазмом, одышкой, шоком и почечной недостаточностью, у больных, получающих препарат по интермиттирующей схеме, следует рассмотреть возможность перехода на ежедневный прием. В случае, если отмечаются указанные выше серьезные осложнения, введение Рифоната прекращают.Если необходимо возобновить лечение рифамицином после перерыва, то следует начинать с дозы 75 мг/сут, постепенно повышая ее на 75 мг/сут до достижения необходимой дозы. При этом следует контролировать функцию почек.Нельзя использовать пробу с нагрузкой бромсульфалеином, поскольку рифамицин конкурентно подавляет его выведение.В период лечения нельзя применять микробиологические методы определения концентрации фолиевой кислоты и витамина В12 в сыворотке крови.На фоне лечения кожа, мокрота, пот, кал, слезная жидкость, моча приобретают оранжево-красную окраску, при этом могут стойко окрашиваться мягкие контактные линзы.С осторожностью применяют у больных с истощением.Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат не применяют в период беременности и кормления грудью.Дети. Препарат не применяют у детей в возрасте до 1 года.Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Препарат применяют исключительно в условиях стационара.

Взаимодействия:

прием рифамицина снижает активность (служит причиной индукции ферментных систем печени, ускоряет метаболизм) теофиллина, пероральных антикоагулянтов, пероральных противодиабетических препаратов, гормональных контрацептивов, препаратов наперстянки, блокаторов β-адренорецепторов, эналаприла, дизопирамида, мексилетина, верапамила, фенитоина, хинидина, ГКС, хлорамфеникола, дапсона, азатиоприна, циметидина, противогрибковых препаратов (кетоконазола, итраконазола), бензодиазепинов, циклоспорина А.Одновременное назначение с изониазидом и/или пиразинамидом повышает частоту и тяжесть нарушений функции печени больше, чем при назначении одного рифамицина у больных с заболеванием печени в анамнезе.

Передозировка:

Симптомы: отек легких, спутанность сознания, судороги.Лечение: промывание желудка, назначение активированного угля; симптоматическая терапия, форсированный диурез, гемодиализ.

Условия хранения:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С .

Общая информация

Форма продажи:

безрецептурный
Действующее в-о:

Рифамицин
Производитель:

Юрия-Фарм, ООО, г.Киев, Украина
Фарм. группа:

Средства, влияющие на микобактерии. Противотуберкулезные средства. Антибиотики

Код ATX

J

Противомикробные препараты для системного использования
J04

Противотуберкулезные препараты
J04A

Противотуберкулезные препараты
J04AB

Антибактериальные препараты
J04AB03

Рифамицин

Описание препарата «Рифонат» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

Торговое название

Касторовое масло

О препарате

Рициновое масло – препарат на растительной основе, обладающий слабительным эффектом. Применяется для лечения стула (запоров), а также в косметологии.

Показания и дозировка

Рициновое масло применяется при таких заболеваниях:

острый стул различной этиологии;
пищевая интоксикация;
отравление (за исключением жирорастворимыми веществами);
восстановление структуры волос и ногтей;
ускорение регенерации кожи;
лечение разнообразных поражение кожи (ран, ожогов).

Рициновое масло применяется также для очищения кишечника перед диагностическими процедурами.

Дозу, количество приемов и курс терапии назначает врач индивидуально, в зависимости от заболевания, возраста и веса.

Взрослым рициновое масло в качестве слабительного назначают дозировкой по 15-30 г внутрь. Детям, в зависимости от возраста, применяют по 5 г (1 чайная ложка), 10 г (1 десертная ложка), 15 г (1 столовая ложка) на 1 прием.

Применять рициновое масло как слабительное средство более 3-х раз подряд не рекомендуется. Следует учитывать возможность опорожнения кишечника на протяжении 6 часов после приема препарата.

С целью очищения кишечника перед проведением диагностических процедур можно принимать препарат за 2-6 часов до начала манипуляции.

Передозировка

Интоксикация касторовым маслом происходит в случае приема препарата внутрь в дозе 7 г/кг массы тела и выражается в следующем:

диарея;
резкие спазмы в животе;
головокружение;
потеря сознания;
галлюцинации;
нарушение функции почек.

В таких случаях необходима срочная отмена препарата, нормализация водного и электролитного баланса путем комбинированного перорального и внутривенного введения, поддерживающее симптоматическое лечение. При нейротоксических нарушениях назначают диазепам 5-10 мг в/в. Специфическим антидотом являются лоперамид и антропина сульфат.

Побочные эффекты

Во время применения препарата возможно возникновение симптомов диспепсии:

тошнота;
рвота;
диарея;
боль в животе спастического характера;
после опорожнения кишечника возможен стул.

Рициновое масло при многоразовом употреблении вызывает привыкание, может спровоцировать энтероколит, нарушение пищеварения. Кроме того, возможны аллергические реакции в виде высыпания на коже, припухлости, зуде, покраснении и др. При возникновении каких-либо побочных эффектов необходимо прекратить применение препарата и обратиться к врачу.

Бесконтрольное применение рицинового масла может спровоцировать такое явление, как синдром «ленивого кишечника», который проявляется в неспособности реагировать на природные стимулы и требует повышения дозы слабительного для опорожнения.

Противопоказания

Рициновое масло не рекомендуется применять при наличии следующих патологий:

хронические запоры;
кишечные и маточные кровотечения;
нефрозонефрит;
острый или хронический гломерулонефрит;
острые воспалительные заболевания органов брюшной полости (аппендицит, перитонит, энтероколит, гастрит, неспецифический язвенный колит, язва желудка и/или двенадцатиперстной кишки и др);
отравление жировыми химическими соединениями (фенол, бензол, хлористый водород и т.д.);
отравление экстрактом папоротника мужского;
беременность;
гиперчувствительность к компонентам рицинового масла.

Слабительное не стоит применять вместе с жирорастворимыми противогельминтными средствами, а также не рекомендуется использовать в педиатрии в связи с риском обезвоживания и высокой чувствительностью детского кишечника к веществам препарата.

Взаимодействие с лекарствами и алкоголем

Рициновое масло не применяют совместно с экстрактом папоротника мужского.

Не рекомендуется употреблять алкоголь во время приема препарата.

Состав и свойства

Действующим веществом данного лекарственного средства является рициновое масло.

Форма выпуска: масло для перорального применения во флаконах-капельницах по 25 мл.

Фармакологическое действие: рициновое масло – это жирное масло, которое получают посредством прессования с последующим очищением семян культивированного растения Ricinus communis (рицины) из семейства молочайных. По механизму действия препарат относится к контактным проносным лекарствам. При внутреннем применении рициновое масло расщепляется в тонком кишечнике под действие липазы с образованием рициновой кислоты. Рициновая кислота нарушает транспортировку электролитов, задерживает воду и вызывает раздражение рецепторов на всей протяжности кишечника, что приводит к стимуляции гладких мышечных волокон и усилению перистальтики (волнообразного движения кишечника). Масло, которое остается нерасщепленным, облегчает перемещение каловых масс по толстому кишечнику. Слабительный эффект обычно наступает в пределах 5-6 часов после приема препарата. После опорожнения перистальтика ослабляется, что может вызвать развитие запоров. При внутреннем применении рицинового масла наблюдается сокращение мышечных волокон матки.

Условия хранения: при температуре не выше 18*С в сухом, недоступном для детей месте. Не допускать попадания прямых солнечных лучей. Срок годности – 5 лет. не использовать препарат после окончания срока годности.

Общая информация

Форма продажи:

безрецептурный
Действующее в-о:

Рицина
Производитель:

Виола, ФФ, ЧАО, г.Запорожье, Украина
Фарм. группа:

Слабительные лекарственные средства

Код ATX

A

Пищеварительный тракт и обмен веществ
A06

Слабительные средства
A06A

Слабительные средства
A06AB

Контактные слабительные
A06AB05

Касторовое масло

Описание препарата «Рициновое масло» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

Торговое название:

Роаккутан

АТХ код:

D10BA01

О препарате:

Показания и дозировка:

Показания к применению:

Показанием к применению препарата Роаккутан является наличие у больного тяжелой формы акне (формы, не поддающейся другим видам лечения), узелково-кистозных форм акне у взрослых (конглобатные акне), акне, сопровождающееся тяжелыми депрессивными состояниями, акне со склонностью к рубцеванию, атипичного акне.

Режим дозирования:

Начальная доза Роаккутана для взрослых составляет 0,5 мг на 1 кг веса в сутки. Поскольку реакция на данный препарат и проявление побочных эффектов у всех пациентов сугубо индивидуальные, дальнейшая дозировка должна быть подобрана лечащим врачом индивидуально на основании его наблюдений. Обычно эта доза колеблется от 0,1 до 1 мг на 1 кг веса человека. Обычный курс лечения составляет 16 недель. Повторный курс лечения может быть назначен при необходимости не раньше, чем через 8 недель.

Передозировка:

Передозировка препаратом Роаккутан случается довольно редко. Её проявлением может служить гипервитаминоз А или усиленное проявление одного или нескольких побочных действий препарата, описанных в соответствующем разделе. В качестве лечения передозировки рекомендуется промывание желудка, прием энтеросорбентов.

Побочные эффекты:

Во время приема препарата Роаккутан, возможны проявления побочных эффектов, особенно в случае употребления больших доз препарата. Самым частым побочным действием препарата является сухость слизистых оболочек, которая приводит к частым носовым кровотечениям, охриплости голоса, симптомам конъюнктивита. Повышенная сухость слизистой глаза делает невозможным ношение контактных линз во время лечения Роаккутаном. В некоторых случаях возникает повышенная фоточувствительность. Также были зарегистрированы случаи проявления нарушений адаптивности зрачка глаза, катаракты, васкулита, гранулематоза Вегенера, снижения количества лейкоцитов в крови, уменьшения или увеличения количества тромбоцитов, ускорения СОЭ, нарушений слухового восприятия.

Кроме перечисленных выше побочных действий также встречаются кожные высыпания аллергического характера, эритема, дерматит, зуд, повышенное потоотделение, паронихия, гнойные гранулемы, дистрофия ногтевых пластин, повышение ломкости волос, гирсутизм, гиперпигментация (особенно – на лице), мышечные боли. Редко – воспалительные заболевания кишечника, гиперурикемия, психические расстройства.

При лечении Роаккутаном кистозных форм акне были зарегистрированы случаи минимальных проявлений гиперостоза, повышения внутричерепного давления, тошноты.

Отмечалось также связанное с применением Роаккутана временное увеличение активности трансаминаз, несколько случаев гепатита, повышение концентрации триглицеридов и холестерина в сыворотке крови и уменьшение уровня липопротеинов высокой плотности, особенно в случаях применения препарата в высоких дозах или у пациентов, страдающих диабетом, алкоголизмом, ожирением.

Противопоказания:

Противопоказанием к применению лекарственного средства Роаккутан является наличие у больного повышенной чувствительности или непереносимости действующего вещества – изотретиноина или вспомогательных веществ. Кроме того, прием препарата противопоказан женщинам при беременности, а также в период лактации. Роаккутан не показан к применению в случае наличия у пациента тяжелой формы почечной или печеночной недостаточности, гипервитаминоза А, ярко выраженной гиперлипидемии. Детский возраст до 12 лет.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Следует избегать одновременного приёма препарата с витамином А, чтобы не допустить гипервитаминоза указанного витамина.

Не рекомендуется употребление алкоголя во время использования данного препарата.

Состав и свойства:

Действующее вещество: изотретиноин.

Форма выпуска: капсулы по 10 мг и 20 мг №30/100.

Фармакологическое действие:

Главным действующим веществом Роаккутана является изотретиноин, который относится к синтетическим стереоизомерам транс-ретиноевой кислоты. Механизм действия данного лекарственного препарата на сегодняшний день еще не изучен в полной мере, однако ученые установили, что он оказывает угнетающее действие на активность сальных желез, чем вызывает значительное улучшение клинической картины тяжёлых форм акне. Также клинически доказано противовоспалительное действие препаратов, содержащих изотретиноин, на кожные покровы. Кроме того, изотретиноин является ингибитором пролиферации себоцитов.

Общая информация

Форма продажи:

по рецепту
Действующее в-о:

Изотретиноин
Производитель:

Рош

Описание препарата «Роаккутан» на данной странице является упрощенной и дополненной версией официальной инструкции по применению. Перед приобретением и использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с утверждённой производителем аннотацией.

АПТЕКА ОТ А ДО Я

О препарате:

Показания и дозировка:

Передозировка:

Побочные эффекты:

Противопоказания:

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Состав и свойства:

Общая информация

Код ATX

Торговое название:

О препарате:

Показания и дозировка:

Передозировка:

Побочные эффекты:

Противопоказания:

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Состав и свойства:

Общая информация

О препарате:

Показания и дозировка:

Передозировка:

Побочные эффекты:

Противопоказания:

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Состав и свойства:

Общая информация

Код ATX

О препарате

Показания и дозировка

Передозировка

Побочные эффекты

Противопоказания

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Состав и свойства

Общая информация

Код ATX

Показания к применению:

Способ применения:

Побочные действия:

Противопоказания:

Форма выпуска:

Условия хранения:

Общая информация

О препарате

Показания и дозировка

Передозировка

Побочные эффекты

Противопоказания

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Состав и свойства

Общая информация

Код ATX

Показания к применению:

Способ применения:

Побочные действия:

Противопоказания:

Форма выпуска:

Условия хранения:

Состав:

Общая информация

Состав и форма выпуска:

Фармакологические свойства:

Показания:

Применение:

Противопоказания:

Побочные эффекты:

Особые указания:

Взаимодействия:

Передозировка:

Условия хранения:

Общая информация

Код ATX

Торговое название

О препарате

Показания и дозировка

Передозировка

Побочные эффекты

Противопоказания

Взаимодействие с лекарствами и алкоголем