О препарате
Кветипін – антипсихотичний засіб.
Показания и дозировка
Показання препарату Кветипін:
- Лікування шизофренії.
- Лікування маніакальних епізодів, що асоціюються з біполярними розладами.
Застосовують дорослим 2 рази на добу незалежно від прийому їжі.
Шизофренія
Загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день), 200 мг (3-й день) та 300 мг (4-й день).
Починаючи з 4-го дня і надалі дозу слід титрувати до меж звичайної ефективної дози 300 – 450 мг на добу. Залежно від клінічної ефективності та індивідуальної переносимості лікування дозу можна коригувати в межах 150 – 750 мг на добу.
Перехід з одної дози до іншої відбувається протягом 2 днів, оскільки протягом 1-2 днів рівноважний стан для кветіапіну в організмі ще не досягається. При необхідності збільшити або зменшити дозу препарату рекомендується змінювати дозу кожного разу на 25-50 мг (при прийомі 2 рази на день).
Біполярні маніакальні розлади
Для монотерапії або для доповнення терапії стабілізаторами настрою загальна добова доза протягом перших 4 днів терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) та 400 мг (4-й день). Подальше підвищення дози до 800 мг на добу на 6-й день має відбуватися поетапно зі збільшенням дози не більше ніж на 200 мг на добу.
Підбір дози здійснюється залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості препарату.
Дозування препарату у окремих категорій хворих
Особи літнього віку.
Як і інші антипсихотичні препарати, застосовувати препарат при лікуванні хворих літнього віку слід з обережністю, особливо на початку лікування. Лікування слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу слід підвищувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, яка, вірогідно, буде нижчою, ніж у пацієнтів молодшого віку.
Хворі з порушеннями функції печінки та нирок.
Цим категоріям хворих препарат слід застосовувати з обережністю. Початкова доза кветіапіну становить 25 мг/добу. Ця доза може підвищуватися на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози.
Пропущена доза
У випадку пропуску дози препарат варто прийняти відразу ж, як тільки це виявиться можливим. Однак, якщо вже наближається час прийому наступної дози, необхідно перейти до регулярної схеми прийому, не компенсуючи пропущену дозу. Ні в якому разі не слід приймати подвійну дозу препарату.
Передозировка
Передозування препаратом Кветипін:
Хворі із супутніми серцево-судинними захворюваннями найбільше можуть бути схильні до негативних наслідків передозування.
Дані про передозування кветіапіну обмежені. Описані випадки застосування кветіапіну в дозі, що перевищувала 20 г; летальних випадків зафіксовано не було, пацієнти одужували без наслідків. Після широкого впровадження в медичну практику були дуже рідкісні повідомлення про передозування кветіапіну, результатом якого була смерть або кома, або подовження QT.
Симптоми. Як правило, це симптоми, що є більш вираженими проявами звичайних фармакологічних ефектів препарату (наприклад сонливість, седативний ефект, тахікардія, артеріальна гіпотензія).
Лікування. Специфічного антидоту для кветіапіну не існує. При тяжких отруєннях слід також мати на увазі, що отруєння могло бути при прийомі кількох препаратів. У випадках важких отруєнь необхідне проведення інтенсивної терапії, включаючи підтримку прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації і вентиляції, проведення заходів, що підтримують функціонування серцево-судинної системи.
До повної нормалізації стану хворого необхідно ретельне медичне спостереження.
Побочные эффекты
Частота виникнення побічних реакцій препарату Кветипін: дуже часті (≥ 10 %), часті (≥ 1 %, < 10 %), нечасті (≥ 0,1 %, < 1 %), рідкісні (0,01 %, < 0,1 %), дуже рідкісні (< 0,01 %).
При лікуванні кветіапіном повідомлялось про наступні побічні реакції.
З боку нервової системи: часті – сонливість, що розвивається найчастіше впродовж перших двох тижнів лікування і, як правило, надалі проходить, та запаморочення; розвиток екстрапірамідних симптомів; нечасті – синдром неспокійних ніг; судомні напади; рідкісні – злоякісний нейролептичний синдром.
Організм у цілому: часті – головний біль, біль у животі, біль у попереку, пропасниця, збільшення маси тіла (виникає переважно протягом перших тижнів лікування). Як і інші нейролептики, кветіапін може викликати периферичні набряки та астенію легкого ступеня (часті побічні явища).
При різкій відміні кветіапіну, як і інших нейролептиків, відзначають симптоми різкої відміни препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення, роздратованість. Бажано відміняти препарат не різко, а поступово знижуючи його дозу впродовж 1-2 тижнів. Вказані симптоми зазвичай проходять через тиждень після припинення застосування препарату.
З боку травного тракту: часті – запор, сухість у роті, диспепсія, підвищення рівня гама-глутамілтранспептидази, відмічені окремі випадки дисфагії.
З боку шкіри: часті – висипання. У окремих випадках можливі алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку серцево-судинної системи: часті – постуральна гіпотензія, тахікардія; нечасті – збільшення частоти серцебиття. Як і інші нейролептики, кветіапін може викликати постуральну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у ряді випадків – непритомністю, особливо в початковий період підбору дози препарату. У хворих на шизофренію частота постуральної гіпотензії становила 8 %.
З боку репродуктивної системи: при прийомі кветіапіну описані окремі випадки пріапізму.
З боку органа зору: нечасті – біль в очах, порушення чіткості зору.
З боку дихальної системи: часті – риніт.
З боку ендокринної системи: нечасті – гіпотиреоз.
З боку системи кровотворення: часті – лімфопенія.
Як і у разі застосування інших нейролептиків, при лікуванні кветіапіном відзначають нечасті випадки лейкопенії і/або нейтропенії. Рідко відзначають випадки еозинофілії.
Зміни лабораторних показників: у деяких хворих при застосуванні кветіапіну відзначали безсимптомне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, таке підвищення було зазвичай оборотним, і рівень трансаміназ при продовженні терапії знижувався.
Дослідження кветіапіну показали дозозалежне зниження вмісту загального і вільного тироксину (Т4). Максимальне зниження вмісту тироксину відмічено в перші 2-4 тижні лікування. Знижений рівень тироксину зберігається без подальшого прогресу і при тривалому застосуванні препарату. Зниження вмісту тироксину не супроводжується систематичними змінами вмісту TSH або клінічними симптомами гіпотиреозу. Припинення лікування призводить до повернення вмісту загального і вільного тироксину на початковий рівень. Невелике зниження сумарного ТЗ було відмічене тільки при високих дозах препарату. Вміст TBG не змінювався. Таким чином, клінічно значущого гіпотиреозу при застосуванні кветіапіну не було.
Підвищення вмісту глюкози в крові до стану гіперглікемії (вміст глюкози натщесерце понад 7 ммоль/л і після їди понад 11,1 ммоль/л) часто відзначали при застосуванні кветіапіну в дослідженнях.
При застосуванні кветіапіну досить часто відзначали підвищення вмісту тригліцеридів у сироватці крові понад 2,258 ммоль/л і підвищення вмісту холестерину (переважно ліпопротеїдів низької щільності) понад 6,2064 ммоль/л.
Дані постмаркетингових досліджень
За цими даними при застосуванні кветіапіну відзначали випадки лейкопенії і/або нейтропенії. Вміст нейтрофілів повертався до норми при припиненні лікування. Можливими чинниками ризику розвитку лейкопенії і/або нейтропенії був передіснуючий знижений вміст лейкоцитів і лейкопенія і/або нейтропенія при застосуванні лікарських засобів в анамнезі.
Як і при застосуванні інших нейролептиків, при прийомі кветіапіну поєднана гіперглікемія з цукровим діабетом (включаючи ускладнення передіснуючого діабету) відмічалась порівняно рідко (частота менше 0,1 %). Іноді такі побічні явища виникали у хворих і за відсутності гіперглікемії в анамнезі.
Існують повідомлення про жовтяницю.
Анафілактичні реакції відзначали дуже рідко. При появі ознак анафілактичних реакцій прийом кветіапіну необхідно припинити і перейти на інший препарат.
Як і інші антипсихотичні препарати, кветіапін може спричиняти подовження інтервалу QT, проте в дослідженнях не виявлено взаємозв’язку з постійним збільшенням QT.
Повідомлялося про гострі реакції відміни
Противопоказания
Протипоказання препарату Кветипін:
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів, що входить до складу препарату.
Одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.
Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем
Взаємодія препарату Кветипін з іншими лікарськими засобами
З врахуванням того, що кветіапін впливає на центральну нервову систему, його слід з обережністю застосовувати у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему.
Алкоголь. Кветіапін потенціює ефекти алкоголю, тому при лікуванні кветіапіном слід уникати споживання алкоголю.
Гіпотензивні препарати. Оскільки кветіапін може індукувати артеріальну гіпотензію, він може посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів.
Леводопа і агоністи дофаміну. Кветіапін може виступати як антагоніст леводопи і агоніст дофаміну.
Препарати літію. Поєднане застосування з кветіапіном не впливає на фармакокінетику одноразового прийому препарату літію.
Лоразепам. Поєднане застосування з кветіапіном не впливає на фармакокінетику одноразового прийому лоразепаму.
Антипірин. Кветіапін не індукує в печінці ферментативних систем, що беруть участь у метаболізації антипірину.
Дивалпроекс. Поєднане застосування кветіапіну (150 мг 2 рази на день) і дивалпроексу (500 мг 2 рази на день) підвищує максимальну концентрацію (Сmax) загальної вальпроєвої кислоти у плазмі крові на 11 %. Ці зміни не є клінічно значущими.
Індуктори ферментів метаболізму в печінці
Карбамазепін істотно знижує вміст у плазмі крові кветіапіну. При цьому величина площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну знижується в середньому на 13 %. Аналогічні ефекти спостерігаються і при прийомі інших препаратів, що індукують метаболізуючі ферменти в печінці. Таким чином, при поєднаному застосуванні з такими препаратами необхідно підбирати дозу кветіапіну. Проте слід мати на увазі, що рекомендована максимальна добова доза кветіапіну становить 800 мг. Тривале застосування препарату у вищих дозах в індивідуальних випадках можливо тільки при зіставленні можливої користі і потенційного ризику від застосування препарату.
При поєднаному прийомі кветіапіну та іншого індуктора мікросомальних ферментів фенітоїну відзначається підвищення в 5 разів кліренсу кветіапіну. Тому може знадобитися підвищення дози кветіапіну для адекватного контролю психічних симптомів. Схожою дією володіють і інші індуктори мікросомальних ферментів, такі як барбітурати, рифампіцин.
При припиненні прийому препаратів, що є індукторами мікросомальних ферментів, необхідно знов переглянути дозу кветіапіну, при необхідності її знижують.
Інгібітори цитохрому Р450 ЗА4 (CYP ЗА4)
CYP ЗА4 є основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну. Тому застосування препаратів, таких як кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, дилтіазем, верапаміл або нефазодон, що є інгібіторами CYP ЗА4, може призводити до підвищення концентрації кветіапіну.
Поєднаний прийом кетоконазолу призводить до збільшення Сmax і AUC для кветіапіну на 235 % і 522 % відповідно, при цьому в середньому кліренс при пероральному надходженні препарату знижується на 84 %. Середній період напіввиведення кветіапіну підвищується з 2,6 до 6,8 години, проте середнє значення максимального періоду напіввиведення (Tmax) не змінюється.
З урахуванням цих даних при поєднаному застосуванні кветіапіну з такими інгібіторами CYP ЗА4, як азольні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики, інгібітори протеази, дозу кветіапіну слід знижувати, особливо в осіб літнього віку і ослаблених хворих.
Циметидин. Не виявлено клінічно значущих взаємодій.
Тіоридазин. Поєднане застосування тіоридазину (200 мг 2 рази в день) і кветіапіну (300 мг 2 рази в день) підвищує кліренс кветіапіну на 65 %.
Флуоксетин, іміпрамін, галоперидол, рисперидон. Прийом флуоксетину (добова доза – 60 мг), іміпраміну (75 мг 2 рази в день), галоперидолу (7,5 мг 2 рази в день), рисперидону (3 мг 2 рази в день) не змінює достовірно рівноважну фармакокінетику кветіапіну.
Взаємодія з їжею. Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі або разом з їжею.
Взаємодія з фітопрепаратами. Не встановлено.
Состав и свойства
діюча речовина: кветіапін;
1 таблетка містить 25 мг, 100 мг, 200 мг або 300 мг кветіапіну (у формі кветіапіну фумарату);
допоміжні речовини:
лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кальцію фосфат дигідрат двохосновний, магнію стеарат;
оболонка таблеток 25 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметил-целюлоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);
оболонка таблеток 100 мг: поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), гідроксипропілметил-целюлоза, заліза оксид жовтий (Е 172);
оболонка таблеток 200 мг та 300 мг: поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), тальк.
Форма выпуска: Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакологическое действие:
Фармакодинаміка.
Кветіапін є похідним дибензотіазепіну, що чинить нейролептичну дію. Кветіапін і його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін взаємодіють з цілим рядом рецепторів нейромедіаторів. Залишається нез’ясованим, який внесок у фармакологічний ефект препарату припадає на N-дезалкільований метаболіт.
Кветіапін чинить афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ2 та 5НТ1А (in vitro Ki дорівнює 288 та 557 нМ відповідно) і дофамінових рецепторів D1 та D2 (in vitro Ki дорівнює 558 та 531 нМ відповідно). Вважають, що це поєднання рецепторного антагонізму при відносній вибірковості взаємодії з рецепторами 5НТ2, порівняно з D2, лежить в основі клінічних антипсихотичних властивостей препарату, а також відносно низької частоти розвитку екстрапірамідних симптомів. Кветіапін також проявляє високу афінність до рецепторів гістаміну Н1 (in vitro Ki дорівнює 10 нМ) і адренергічних рецепторів альфа 1 (in vitro Ki дорівнює 13 нМ) при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2 (in vitro Ki дорівнює 782 нМ). Кветіапін не зв'язується з холінергічними мускариновими та бензодіазепіновими рецепторами.
N-дезалкілкветіапін аналогічно кветіапіну проявляє афінність до серотонінових рецепторів головного мозку 5НТ2 та дофамінових рецепторів D1 та D2.
Крім того, подібно кветіапіну N-дезалкілкветіапін проявляє високу афінність до серотонінових рецепторів 5НТ1 та гістамінергічних і адренергічних рецепторів альфа 1 при більш низькій афінності до адренергічних рецепторів альфа 2.
Фармакокінетика.
У клінічно значущому діапазоні доз фармакокінетика кветіапіну і N-дезалкілкветіапіну є лінійною. Кінетика кветіапіну у чоловіків та жінок, у тих, що палять і не палять, не відрізняється.
Всмоктування. Кветіапін при пероральному застосуванні добре всмоктується в травному тракті. При дослідженні з препаратом, з радіоактивними ізотопами показано, що приблизно 73 % виділяється із сечею і 21 % – з калом впродовж одного тижня. Біодоступність кветіапіну практично не змінюється при прийомі препарату з їжею, при цьому значення Сmax і AUC збільшуються на 25 % і 15 % відповідно. Максимум вмісту препарату в плазмі крові досягається через 2 години після перорального застосування. Молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну в рівноважному стані становить 35 % від такої кветіапіну.
Розподіл. Об'єм розподілу кветіапіну становить 10±4 л/кг, зв’язування з білками плазми крові – 83 %.
Елімінація і метаболізм. Період напіввиведення кветіапіну – приблизно 6-7 годин при багаторазовому прийомі препарату в клінічно рекомендованих дозах. Цей показник для N-дезалкілкветіапіну становить приблизно 12 годин. В середньому молярна частка вільного кветіапіну і його активного метаболіту, що виділяється із сечею, становить менше 5 %.
Кветіапін інтенсивно метаболізується в печінці, при цьому на долю початкового з'єднання в сечі і калі через тиждень після прийому міченого кветіапіну припадає менше 5 % від дози, що поступила. З урахуванням інтенсивної метаболізації кветіапіну в печінці слід чекати, що в осіб з порушенням функції печінки вміст препарату в плазмі крові буде вищий, тож може бути необхідним коректування дози.
Основні реакції метаболізації кветіапіну полягають в окисненні бічного алкільного ланцюга, гідроксилюванні дибензотіазепінового кільця, сульфоксилюванні та кон'югації (фаза 2). Основними метаболітами кветіапіну в плазмі крові людини є продукти окиснення і сульфоокиснення, жоден з яких не володіє фармакологічною активністю.
Основним ферментом системи цитохрому Р450, що відповідає за метаболізацію кветіапіну, є Р450 ЗА4. Утворення N-дезалкілпохідного і елімінація кветіапіну здійснюються, головним чином, під дією цього ферменту.
У дослідах in vitro показано, що кветіапін і деякі з його метаболітів (включаючи N-дезалкіл-кветіапін) є слабкими інгібіторами ферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та ЗА4. Проте таке інгібування in vitro відмічається тільки в концентраціях, що в 5-50 раз пере-вищують концентрації в організмі людини при прийомі препарату в дозах 300-800 мг/день.
Условия хранения: Зберігати Кветипін слід в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.
Общая информация
-
Форма продажи:
по рецепту
-
Действующее в-о:
Кветиапин
-
Производитель:
Фармасайнс Инк., Канада
Кванил (раствор) – инструкция по применению, аналоги, состав, показания
