Logo-piluli

Аднексит (сальпінгоофорит)

Аднексит (сальпінгоофорит) — запальне захворювання придатків матки (маткових труб і яєчників), збудником якого може бути гонокок, стрептокок, ентерокок, стафілокок, хламідія, мікоплазма, уреаплазма і т. Д. Аднексит призводить до утворення спайок в маткових трубах, що може стати причиною безпліддя або позаматкової вагітності.

Найчастіше інфекція потрапляє в придатки матки з піхви. Також збудник може переноситися з інших органів по лімфатичних і кровоносних судинах. Небезпека запалення придатків полягає в тому, що, маючи досить стерте початок, яке жінка може і не помітити, захворювання приймає важку форму, що приводить до безпліддя. Аднексит найчастіше буває після пологів, абортів, введення ВМС (внутрішньоматкової спіралі), оскільки в цей час придатки матки більш уразливі.

Залежно від клінічної картини виділяють гострий і хронічний аднексит . При гострому аднекситі пацієнтка відчуває болі внизу живота, погіршення загального самопочуття, температура підвищується до 38-38,5 градусів. В особливо важких випадках в маткових трубах і яєчниках накопичується гній. Наслідком перенесеного гострого або підгострого запалення придатків матки стає спайковий процес в малому тазу між трубою, яичником, маткою, стінкою таза, сечовим міхуром, сальником і петлями кишечника. Якщо гострий або лодострий аднексит не лікувати, він переходить в хронічну форму.

При хронічному аднекситі протікання захворювання менш виражено. Жінку турбують тупі, ниючі болі внизу живота, що віддають у поперек, порушення менструального циклу, вагінальні виділення, зниження сексуального потягу. Статевий акт викликає біль через запальних процесів в придатках матки. Для хронічного аднекситу характерні періодичні загострення, які викликаються переохолодженням, перевтомою, стресом, менструацією.

Хронічний аднексит може привести до утворення спайок в малому тазу і Гідросальпінкс. Крім того, при тривалому перебігу аднекситу, звичайно більш 2-3 років, можуть виникнути різні нервово-ендокринні порушення, які проявляються неврозом (жінка збудлива, дратівлива; швидко стомлюється), ожирінням або різким схудненням, розладом функцій ендокринних залоз, зокрема яєчників.

ДІАГНОСТИКА АНДЕКСІТА

Діагностика аднексита починається з огляду гінеколога. Також проводиться УЗД, при якому візуалізуються розширені маткові труби і вільна рідина в малому тазу (запальнийексудат). Крім того, беруть мазки з піхви і каналу шийки матки, які дозволяють визначити збудника захворювання. У деяких випадках матеріал для мікробіологічного дослідження отримують за допомогою пункції придатків матки через заднє склепіння піхви під контролем УЗД. Також призначають загальний аналіз крові, змінені параметри якого вказують на запальний процес в організмі (наприклад, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ). Якщо інфекція вражає також уретру і сечовий міхур, проводять загальний аналіз сечі.

Найбільш точним методом діагностики як гострого, так і хронічного аднекситу є лапароскопія. За допомогою ендоскопа, введеного через невеликі розрізи в животі, хірург оглядає органи малого тазу, визначаючи характер запального процесу. Під час операції видаляють гній і вводять лікарські препарати. Мікробіологічне дослідження вмісту маткових труб і черевної порожнини, взятого під час лапароскопії, дозволяє найбільш точно визначити збудника захворювання.

Лікування. У підгострій стадії обережно переходять до фізіотерапевтичних процедур, які призначають і при хронічному сальпингоофорите (бруду, ультразвук, діатермія та ін.). Ранній початок лікування перешкоджає утворенню рубцевих змін в придатках матки і виникнення стійкого безпліддя. Гнійний сальпінгоофорит вимагає оперативного лікування, туберкульозний сальпингоофорит — застосування протитуберкульозних засобів.

Лікування гострого аднекситу. Важкі форми гострого запалення придатків повинні лікуватися тільки в лікарні. Призначаються антибіотики широкого спектру дії в виглядівнутрішньом’язових або внутрішньовенних ін’єкцій, обов’язково призначаються ліки, що пригнічують ріст анаеробів. Для зняття симптомів загальної інтоксикації застосовують внутрішньовенне крапельне введення розчинів, вітаміни.

У разі розвитку перитоніту або утворення гнійних мішечків в області маткових труб проводиться оперативне лікування. Зараз в медицині практикують лапароскопічні операції, при яких через 2-3-сантиметровий розріз на передній черевній стінці за допомогою спеціального приладу — лапароскопа — виконується необхідний обсяг втручання. Також застосовуються імуномодулятори. При наданні першої допомоги можливо використовувати холод на надлобковую область. В цьому випадку нагрів протипоказаний, використовувати грілку не можна.

Лікування хронічного аднекситу. При загостреннях можливо і бажано призначення курсу антибіотиків, який супроводжується призначенням препаратів, що володіють імуномодулюючою ефектом. Необхідний прийом полівітамінів, загальнозміцнюючих засобів, препаратів, що мають антиалергічну ефектом. Призначаються анальгетики, голкорефлексотерапія, психотерапія, точковий масаж. У періоди ремісії розсмоктуються терапія (грязьові тампони, свічки, ультразвук, магнітотерапія, електрофорез йоду, цинку, міді) і фізіотерапія. Санаторно-курортне лікування також сприятливо позначається на пацієнток. В даний час при лікуванні хронічних аднекситів для подовження періоду ремісії використовують гормональні контрацептиви, вони призначаються на 6-8 місяців, а іноді і на більш тривалий термін. При вираженому больовому компоненті, великому рубцево-спаечном процесі в малому тазу і формуванні в області придатків рідинних мішечків (гідро- і Піосальпінкс) показано оперативне лікування. Проводиться розтин і видалення спайок, відновлення прохідності маткових труб, видалення гнійних і рідинних утворень, які з’явилися в результаті перенесеного запалення. Відновлення прохідності маткових труб не означає нормалізацію їх функції, ризик безпліддя при вираженому спаечном процесі в малому тазу навіть після вдало проведеної операції залишається високим.

Профілактика сальпингоофорита спрямована на попередження можливості занесення збудників інфекції під час пологів і абортів. Профілактика гонорейних і туберкульозних саль-пінгоофорітов проводиться за загальними правилами боротьби з цими захворюваннями.