аутизм

На сьогоднішній день дається наступне визначення поняттю «аутизм» – розлад психіки, при якому завжди відзначаються виражені якісні порушення соціальної взаємодії, які проявляються у вигляді неадекватної оцінки соціальних і емоційних сигналів, звернених до хворого.

За статистикою частота, з якою зустрічається дане захворювання, становить 2-4 випадки на 10000 дітей. Хлопчики хворіють в 3-4 рази частіше, ніж дівчатка, але у останніх – симптоматика більш виражена.

Серед причин розвитку даного виду патології можна вказати, як найбільш ймовірні – поєднання перинатальної патології (періоду внутрішньоутробного розвитку та перших днів життя) і генетичної схильності.

Клінічні прояви

• Поява ознак розладу у віці до 3-х років. Якщо симптоматика розвивається в більш пізньому віці, то слід говорити про атиповий аутизм;
• Дитина помітно відстає в рості від своїх однолітків;
• У хворої дитини знижений поріг больової чутливості, дитина не плаче, навіть отримавши серйозне пошкодження;
• З раннього віку дитина не проявляє інтересу до звуку людського голосу, в тому числі і батьківського (що породжує у батьків думки про можливу глухоті дитини);
• Дитина не проситься на руки і не чекає, щоб його на них позабирали
• Помічено, що така дитина проявляє підвищений інтерес і увагу до цокання годинника;
• У дитини немає ознак страху залишитися одному в приміщенні або бути там з чужими людьми;
• Хвора дитина не виділяє обличчя батьків або близьких серед інших осіб, що оточують його;                                                                                    
• При спілкуванні з однолітками така дитина не проявляє ніякого інтересу до спілкування з ними, пасивний під час ігор з дітьми;
• Відсутня страх перед реальною небезпекою, перед загрозою отримання травми;
• Виражено відсутність емоційної взаємності, знижено взаємодія в спілкуванні;
• Відсутні реакції на емоції інших людей;
• Згодом стає помітна відсутність розмовної мови, дитина криком або плачем позначає свої бажання. У більш пізньому віці – бере кого-небудь з батьків за руку і веде туди, де знаходиться бажане їм. Міміка і жестикуляція при цьому не використовується, тільки емоції;
• Порушення мови: часто дитина залишається практично німим на все життя, лише повторюючи безглузді одноманітні звуки. У деяких випадках мова може бути обмежена фрагментами фраз, монотонна, з використанням незвичайних або вигаданих слів;
• Навіть при наявності досить швидкого мовлення – хворому дуже важко вести діалог з будь-ким (говорить комусь, але не з ким-то);
• Хворий схильний встановлювати і дотримуватися строго встановленого життєвого порядку (не люблять міняти звичну йому одяг, їжу, іграшку). Якщо такі зміни відбуваються – це викликає роздратування, гнів;
• Схильність до повторних, стереотипним рухам, ритуалам;
• Іграшки можуть використовуватися не за своїм призначенням. Дитина більше уваги приділяє деталям іграшки, а не грає нею в цілому, відіграє нетипово;
• Часто дитина грає піском, водою, а не звичайними іграшками;

При встановленні діагнозу «аутизм» – необхідно мати на увазі інші захворювання, що можуть мати схожу симптоматику. Так, потрібно виключити інші розлади психіки – шизофренію, розумову відсталість, уточнити можливість наявності розладів розвитку мови. Обов’язково необхідно з’ясувати стан слуху – виключити глухоту.

Лікування аутизму грунтується на трьох взаємодоповнюючих напрямках: медикаменти (у випадках вираженого порушення поведінки), психотерапевтична робота (педагоги, психологи, психотерапевти), сімейна терапія, що має надзвичайно важливе значення в житті хворого.