Амебіаз (амебна дизентерія)

Амебіаз – гостра інфекційна хвороба, що протікає з ураженням товстого кишечника, здатна переходити в генералізовану форму. Одна з так званих хвороб брудних рук.

ЕТІОЛОГІЯ

Амебіаз або амебної дизентерію викликає дизентерійна або гістолітичних амеба – одноклітинний мікроорганізм, що знаходиться в трьох формах, вегетативної, просвітній, цист. Безпосередньо захворювання викликає вегетативна (тканинна форма), просветная – носійство.

Розмножується тканинна амеба призводить до абсцедированию підслизового шару з подальшим проривом в просвіт кишки з утворенням виразок товстого кишечника. З слизової кишечника амеба здатна гематогенно поширитися в печінку, іноді в інші органи і викликати абсцеси. Загоєні абсцеси рубцюються, що може привести до звуження просвіту кишечника, спайок.

Інкубаційний період – 1 тиждень – 3 місяці. Механізм передачі – фекально-оральний, шляхи водний, аліментарний, харчової. Цисти добре стійкі в зовнішньому середовищі.

СИМПТОМИ

Найчастіший прояв амебіазу – дизентерійний коліт. Характеризується частим стільцем спочатку до шести разів на добу з виділенням слизу, потім до двадцяти разів на добу і має вигляд «ректального плювка», «малинове желе», калових мас майже немає, заміщені на кров і слиз. З’являються тенезми – помилкові позиви до дефекації. Підвищення температури не спостерігається, можливий субфебрилітет.

Кишкові виразки, утворені амебою, розташовуються в більшості випадків в прямій, товстої і сліпій кишці. У найважчих випадках уражається весь кишечник і навіть апендикс (червоподібний відросток). Глибина виразок теж може бути різною, деякі можуть роз’їдати кишку наскрізь, тим самим викликаючи перитоніт – вміст кишечника швидко потрапляє в черевну порожнину і починаються процеси некрозу, найсильнішої інтоксикації.

У важких випадках з’являються ознаки загальної інтоксикації, анорексія, нудота, блювота. Без відповідного лікування захворювання триває 10 років і більше з періодичними загостреннями.

Після гострої фази може бути тривала ремісія, потім захворювання повертається і приймає вже хронічну форму. При лікуванні великі вегетативні форми зменшуються, утворюють цисти.

ДІАГНОСТИКА

• Ректороманоскопія – глибокі виразки до 10 міліметрів
• Лабораторна – бактеріальне дослідження калу, зішкріб з виразки при ректороманоскопії
• Серологічний аналіз крові

Необхідно провести диференційовану діагностику від дизентерії, балантидіазу, онкологічних захворювань товстого кишечника.

УСКЛАДНЕННЯ

• Перитоніт
• перфорація кишечника
• Абемома
• кишкова кровотеча
• абсцес печінки
• випинання діафрагми
• гнійний плеврит

ЛІКУВАННЯ

Етіотропна терапія – еметин, Делагил, Хлорохін, Тетрациклін, Мономицин, Метронідазол, Трихопол і інші. При розвитку абсцесів – лікування буде більш тривалим, до розсмоктування абсцесу під контролем УЗД. Можливо хірургічне лікування при наявності великих абсцесів.

Всіх хворих обов’язково госпіталізують і ізолюють до повного одужання. Призначаються спазмолітики, еубіотики, ферменти, внутрішньовенна інфузійна терапія. Хороший ефект дає фізіотерапія (в підгострому періоді, поза загостренням).

Виписують хворих після клінічного одужання за результатами бакпосева, через 24 години після відміни антибіотиків.

ПРОФІЛАКТИКА

Обов’язковий пункт в профілактиці – виявлення носіїв та лікування хворих, протиепідемічні заходи у вогнищі, дотримання правил особистої гігієни, миття продуктів перед вживанням, санітарно-просвітня робота в дитячих установах. Бактеріоносії не допускаються до роботи з їжею.

Диспансеризація перехворіли проводиться протягом одного року в кабінеті інфекційних захворювань.