Для профілактики інсульту при фібриляції

Для профілактики інсульту при фібриляції передсердь апіксабан показав себе краще, ніж аспірин

. Дані випробування AVERROES.

У хворих ФП (ФП) антагоністи вітаміну К (АВК) більш ефективно, ніж аспірин, запобігають інсульт [1]. Однак через відомі труднощі застосування варфарину багато пацієнтів або не досягають адекватного рівня антикоагуляції, або не можуть його контролювати, або припиняють терапію [2-4]. Таким чином, близько третини хворих ФП з ризиком інсульту не отримують АВК. У таких пацієнтів, невідповідних для терапії АВК, подвійна антитромбоцитарна терапія в порівнянні з одним аспірином кілька покращує прогноз щодо інсульту, але збільшує ризик кровотеч [5, 6]. У зв’язку з цим триває пошук препарату, здатного ефективно і безпечно замінити варфарин у хворих ФП [7-10].

Альтернативою АВК може стати новий пероральний антикоагулянт інгібітор Ха фактора апіксабан (apixaban), ефективність якого продемонстрована для профілактики венозних тромбозів і емболій [11, 12].
У великому багатоцентровому рандомізованому дослідженні AVERROES (Apixaban Versus Acetylsalicylic Acid [ASA] to Prevent Stroke in Atrial Fibrillation Patients Who Have Failed or Are Unsuitable for Vitamin K Antagonist Treatment) порівнювалася ефективність і безпеку апіксабан і аспірину в профілактиці інсульту у пацієнтів ФП, визнаних непридатними для терапії АВК.

Методи і хід дослідження.

Дослідження було проведено в 522 центрах 36 країн світу. З 10 вересня 2007 р по 23 грудня 2009 р включалися пацієнти у віці 50 років і старше з документованої при скринінгу або протягом попередніх 6 місяців ФП при наявності однієї з таких факторів ризику інсульту: перенесені інсульт або транзиторна ішемічна атака (ТІА); вік ≥ 75 років; артеріальна гіпертензія або цукровий діабет (з відповідною терапією); серцева недостатність не менше II класу по NYHA; фракція викиду лівого шлуночка менше 35%; захворювання периферичних артерій. Критерії виключення — інші (крім ФП) показання до терапії АВК; клапанний порок серця, що вимагає оперативного лікування; серйозне кровотеча протягом попередніх 6 місяців або високий ризик останнього; інсульт за попередні 10 діб; зловживання алкоголем або наркотиками; передбачувана тривалість життя менше 1 року; креатинін> 221 мкмоль / л або його кліренс < 25 мл / хв; ураження печінки (рівень аланиновой трансамінази більше 2 разів вище або рівень білірубіну в 1,5 рази вище верхньої межі норми); алергія до аспірину.

Учасники були рандомізовані в співвідношенні 1: 1 на подвійний сліпий прийом апіксабан по 5 мг двічі на добу або аспірину по 81-325 мг на добу. Апіксабан в дозі 2,5 мг двічі на добу призначався пацієнтам у віці 80 років і старше, або з масою тіла ≤ 60 кг, або з рівнем креатиніну ≥ 133 мкмоль / л. Супутнє застосування аспірину заборонялося. Пацієнти, які отримують тієнопіридини на момент включення, в дослідження не допускалися. Однак під час дослідження тієнопіридини міг призначатися за показаннями.
Первинним результатом ефективності були інсульт або системна емболія. Первинною кінцевою точкою безпеки служили масивні кровотечі. Останні визначалися як зниження рівня гемоглобіну на 20 г / л і більше, переливання 2 і більше доз еритроцитів, крововилив в критичному регіоні (внутрішньочерепний, інтраспінальної, ІНТРАОКУЛЯРНОЇ, внутрішньосуглобове, ретроперитонеальний, внутрішньом’язове з синдромом здавлення).

Результати.

Рандомізовані 5599 пацієнтів (середній вік — 70 років, чоловіки — 59%). З них 2216 (40%) Хворов Ранее брали АВК, но скасувалі его. У 42% причиною Скасування АВК булу неможлівість ПІДТРИМКИ терапевтичного режиму МІЖНАРОДНОГО нормалізованого відношення. У 2387 випадки (43% популяції) непрізначення АВК обгрунтовувалося неможлівістю адекватного лабораторного контролю в течение трівалого годині. У 1195 (21%) пацієнтів АВК були візнані невідповіднімі для постійної терапії через низьких ризики інсульту (1 бал за шкалою CHADS2). 2092 (37%) пацієнта НЕ захотіли прійматі АВК. Небажаним постійного прийому Було Єдиною причиною непрійнятність терапії АВК у 815 (15%) хвороби.

Дослідження Було завершено передчасно через явну предпочтение апіксабан над аспіріном. Середній час спостереження склалось 1,1 року.
Більшість пацієнтів в групі апіксабан отримувалася его в дозі 5 мг 2 рази на добу, и только 6% по 2,5 мг 2 рази на добу. У групі аспіріну більшість пацієнтів (64%) брали 81 мг препарату на добу. За 9% пацієнтів в Кожній групі получил аспірин поза рамками дослідження. В ході спостереження клопідогрель БУВ призначення только 1% пацієнтів групи апіксабан і 2% пацієнтів групи аспіріну.

У групі апіксабан відзначеній 51 первинний результат (1,6% в рік) проти 113 в групі аспіріну (3,7% в рік). Ставлення різіків (ВР) склалось 0,45 на Користь апіксабан (95% довірчій Інтервал 0,32-0,62; р < 0,001). Частота ішемічного інсульту булу менше у пацієнтів групи апіксабан, чем у Хворов, Які отримувалася аспірин (1,1% проти 3,0% відповідно; ОР — 0,37; 0,25-0,55; р < 0,001). Відмінності в Загальній смертності между групами НЕ досяглі статистичної значущості (3,5% проти 4,4% відповідно; ОР — 0,79; 0,62-1,02; р = 0,07). Частота госпіталізацій з серцево-судінної причини булу менше при терапії апіксабаном (12,6% проти 15,9% при терапії аспіріном; ОР — 0,79; 0,69-0,91; р < 0,001).

Число масивною кровотеч между групами НЕ відрізнявся: 44 випадки (1,4% в рік) в групі апіксабан проти 39 (1,2% в рік) в групі аспіріну (ВР — 1,13; 0,74-1,75; р = 0,57). Число малих кровотеч Дещо Частіше Було при терапії апіксабаном: 188 віпадків проти 153 (ВР — 1,24; 1,00-1,53; р = 0,05). Відзначено 6 віпадків геморагічного інсульту у хворого, Які отримувалася апіксабан, проти 9 віпадків у Хворов, Які отримувалася аспірин. Загальний клінічний ефект (комбінація інсульту, сістемної емболії, інфаркту міокарда, смерти від судінної причини и масивною кровотеч) БУВ краще при терапії апіксабаном: 5,3% в рік проти 7,2% в рік при терапії аспіріном при аналізі за наміченім лікуванню (ОР — 0,74; р = 0,003); 4,0% в рік проти 6,3% в рік при аналізі за отриманий терапії (ВР — 0,64; р < 0,001). Частота серйозно небажаним явіщ такоже виявило менше в групі апіксабан: 22% проти 27% в групі аспіріну (р < 0,001) — головні чином, за рахунок зниженя числа судинно подій з боку центральної нервової системи.

Терапевтична ефективність апіксабан простежувалася у всех важлівіх підгрупах учасников. Зокрема, среди 764 Хворов з високим ризики інсульту (перенесли інсульт або ТІА) апіксабан більш чем втрічі знизу частоту первинного результатів (2,5% в рік проти 8,3% в рік при терапії аспіріном).

Висновки.

У Хворов ФП, у якіх терапія АВК булу Визнана невідповідною,! Застосування апіксабан супроводжували істотнім зниженя ризики інсульту и системних емболій в порівнянні з терапією аспіріном. При цьом НЕ відзначено Збільшення ризики масивною кровотеч и внутрішньочерепніх крововілівів.

Для профілактики інсульту при фібриляції обновлено: Май 20, 2018 автором: Piluli info

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *